Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Будь ласка, прошу тебе, - безладно, плутано шепотіла вона, сама не розуміючи чого хоче.
Ліна тулилась до його міцних грудей, хаотично хапаючись руками плечей. Вона до божевілля хотіла розчинитись в ньому, хотіла, щоб він заполонив її до нутра.
Її рука ковзнула вгору. Вона зарилась пальцями у його волосся і міцно стиснула в кулачок та в безтямі від його гарячкових поцілунків сильно потягнула. Вадим зашипів. Її поведінка ламала всі його рамки, лавиною зносила будь-які бар’єри.
Він потягнувся до краю спідниці та швидко і хаотично задер її до талії дівчини. Бажання опинитися в ній ставало неконтрольованим і життєво необхідним. Вадим навіть не помітив як розірвав її мереживні трусики.
Він обережно просунув руку між її стиснутих ніг і торкнувся найчутливішого місця. Дівчина різко сіпнулась в його руках і тихо скрикнула. Його зводила з розуму її реакція на нього. Вона задихалась і починала безпорадно хникати, підсвідомо молячи його припинити цю агонію тіла.
Вадим схопив руками її талію, припідняв і посадив на стіл. Не перериваючи поцілунку, нахилив її, заставляючи лягти. Вона хаотично вертілась під ним. Він схопив її за бедра і потягнув до себе, заставляючи обхопити себе ногами. Ліна відчула як його тверда ерекція крізь штани вбилась в неї, посилаючи тілом нові божевільні хвилі похоті. Дівчина вигнулась і вимучено застогнала.
Вадим швидко розстібнув штани і вже торкався її. На мить зупинився, щоб насолодитися моментом дотику до неї. В очах потемніло і він різко, до упору штовхнувся в неї.
Ліна відчула мов тисячі маленьких кинджалів розрізають її з середини і різкий, пронизуючий біль. Вона голосно скрикнула і інтуїтивно відсунулась від Вадима. В пориві пристрасті йому здалось, що її крик це реакція на задоволення. Він продовжував рухатись в ній провокуючи больові відчуття. На очі виступили сльози.
З болем, наче відро крижаної води на голову, прийшло і щось жахливе – усвідомленість ситуації.
Вона займається сексом з Вадимом, зі своїм керівником.
Дівчина зі сльозами на очах від болю і приниження почала наполегливіше вириватись з його обіймів. Він глянув на неї затуманеним, спантеличеним поглядом. Ліна скористалась його замішанням, сильніше відштовхнула від себе і вислизнула з-під його тіла.
Поки вона поспіхом поправляла спідницю Вадим схопив її руку і повернув до себе:
- Що трапилось? Скажи мені, - лагідно спитав.
- Будь ласка, відпусти мене. Мені треба йти, - не слухаючи його вирвала свою руку і не бачачи нічого перед собою крізь пелену сліз, побігла до виходу.
Вадим дивився їй вслід збентеженим поглядом, не розуміючи, що з нею трапилось і чому на очах її були сльози. Що не так він зробив? Чоловік задумливо повернувся і, несподівано для себе, помітив на столі, на білих паперах, сліди крові.
- Бляяять, - простогнав він, прикриваючи очі рукою.
Ліна бігла коридором постійно спотикаючись, але біль і сором незбагненним чином додавали сил. «Потрібно добратись додому, якнайшвидше додому» - говорила собі дівчина, не підпускаючи і щосили відганяючи думки, які мов зомбі переслідували її. «Потім. Дома» - як мантру промовляла собі в голові. Вона взяла таксі і всю дорогу сиділа під косими поглядами водія щосили намагаючись не розревтись.
- З вами все добре? – не витримавши, спитав чоловік.
- Так, - тільки і змогла витиснути з себе дівчина.
Він більше нічого не запитував. Коли вони приїхали, Ліна витягла з гаманця купюру і простягнула водієві. Біль розривала грудну клітку, погрожуючи вирватися назовні в будь-яку хвилину. Вона вибігла з машини, не звертаючи уваги на слова водія про решту.
Дівчина піднімаючись сходами вже не в змозі була стримати гірких сліз. Вона зайшла в квартиру і зупинилась на мить, щоб роззутись і кілька секунд дивилася на свої ноги – босі ноги. Думка про те, як вона зняла ті кляті туфлі, щоб обхопити ногами Вадима, віддаючи йому свою невинність, прорвала дамбу з усіх сил збудованої стриманості. Потік гарячих сліз хлинув з очей. Ліна міцно затулила рот рукою, щоб не закричати. Ноги не тримали. Вона притулилась до стіни, шукаючи опори і повільно сповзла на підлогу.
«Як я могла, маючи хлопця, якому постійно відмовляла??? Як я могла з шефом, з керівником? Як могла віддати йому свою незайманість, яку берегла? Чому??? Просто там, на робочому столі. Як повія» - весь жах ситуації звалився на неї.
Ліна відчула, що її руки на коліні хтось торкнувся і почула схвильований голос Марти:
- Подруго, що трапилось? Що з тобою?
Ліна не могла нічого сказати. Вона мовчала. Біль і сором за своє гріхопадіння стискали горло.
- Серйозно, я хвилююся. Ти з Романом посварилася? Він образив тебе? - пробувала вгадати подруга.
Ліна хитнула головою. Марта затихла. Вона здогадувалась, хто може бути причиною такого стану подруги. Було помітно, що Ліна за останні два місяці змінилась.
- Це через Вадима? – тихо спитала і по тому як подруга скам’яніла стало зрозуміло, що причина знайдена.
Ліна підняла свій заплаканий погляд на Марту, яка сиділа поряд на підлозі із співчутливим виразом обличчя.
- Я бачила, що щось з тобою діється, але думала: ну закоханість в тебе, з ким не буває. Потім Максим розповів, що бачив вас біля нашого під’їзду і ще в ресторані випадок. Словом, закоханість виявилась взаємною. Принаймні, мені так видалось.
- Нема в нас ніякої закоханості, - в’яло заперечила Ліна, вперше заговоривши.
- Сонце, ти мене хочеш обманути, - м’яко спитала Марта і після паузи додала, - чи себе?
Грубі, гіркі сльози покотились щоками. Свідомість повставала проти такого. Досі Ліна успішно подавляла спалахи здогадок і усвідомлення. Не могла вона так вчинити з собою, не можна, але злий внутрішній голос шепотів: « А тебе ніхто не питав».
- То між вами щось трапилось? – несміливо продовжила Марта, - зважаючи на твій стан – щось серйозне. В мене є здогадка, але...
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.