Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

— А все-таки, я можу почекати. Хто знає — раптом ти передумаєш, — вона сумно усміхнулася. — А тепер, ходімо у готель. Я дуже втомилася, сьогодні був довгий день.

— Добре, як скажеш.

Вулицею вони йшли мовчки та кожен думав про своє. Денис провів Вікторію до дверей її номера. Діставши ключ, вона повернулася до нього.

— На добраніч, Денисе.

— На добраніч, Віко.

— Можна я обійму тебе?

— Віко, не треба, будь ласка.

— Прості дружні обійми. Що у цьому такого?

— Просто я розумію, що для тебе вони будуть не зовсім дружніми та не хочу давати тобі примарну надію... Пробач мені...

Вона нічого не відповіла, відкрила двері та нечутно причинила їх за собою. Денис ще пару секунд стояв у коридорі, а потім відправився до себе. Вікторія ввімкнула у номері світло і втомлено сіла на ліжко. Він не кохає її. Сьогодні він вперше сказав їй про це відверто. Але Вікторія не хотіла вірити в те, що його почуття до неї не можуть змінитися. Напевно, вона занадто поквапилася! Потрібно дати Денису більше часу і не втрачати надію. І не можна дозволяти йому зближуватися з Каріною.