BooksUkraine.com » Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

35
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: Бойове фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 37
Перейти на сторінку:
Частина 24. Пошуки

Я розплющила очі і побачила що над моїм ліжком стоять дев'ять незадоволених найманців Пазурів Дракона і поперед інших злий Рексар. Подивившись на них я заплющила очі, потім знову розплющила  Невдоволені найманці не зникли, а на обличчі Рексара з'явилася хижа усмішка.

Ну що, розкажеш, кого ти вбивати зібралася? Чи нам тебе до ліжка прив'язати, щоби не втекла? - запитав чоловік. Збоченці ви .. - простогнала я і сіла на ліжку. - Чому так голова розколюється? Наслідки червоного аконіту. – відповів на моє запитання Майк. Зрозуміло… - я спробувала встати з ліжка, але Джаред поштовхом повернув мене назад. - Гей, хлопці, ну ви чого, пустіть! - обурилася я. Спочатку розкажи нам, що трапилося. - прогарчав Рексар.

Трохи замислившись, я залізла на ліжко з ногами і подивилася на хлопців.

Це моя справа. Мене вбити намагалися і вас це не стосується. Вважайте це Чорним сигналом. – серйозно відповіла я. Плювали ми на твої чорні сигнали. - практично хором прогарчали мені чоловіки. Ухх.. Прибила б вас! - невдоволено буркнула я, зрозумівши що вони процитували мене ж. Давай розповідай. Ми тебе все одно від себе ні на крок не відпустимо і разом знайдемо тих, хто намагався тебе вбити. - сказав Лукас і його підтримали згодні голоси хлопців.

Я глянула на них і посміхнулася. У мене ніколи не було таких близьких друзів, я просто боялася до себе когось підпускати і не дозволяла іншим зблизитися зі мною. А їм мого дозволу не треба.

Так .. - я прикрила очі і почала швидко говорити. - Дівчина, світле волосся, на вигляд близько 30-35 років, сильний ментат, запах трави, палива для глайдерів, і цементу.. ні, марганцю. Чоловік, високий і великий, на зріст як Рексар, може трохи вище, метає кинджали, стійкий до аконіту, можливо мисливець. Кинджали були зі сплавом із попелу синього аконіту та нанесенням отрути червоного. Запаху його не пам'ятаю, але на його черевиках. Секунду! - я схопилася і протиснулася повз найманців до своєї шафи. Діставши звідти свої кросівки, я обернулася і показала підошву. - Такий самий бруд зі слідами потертостей у місцях, де він застрибував на дерев'яні стовпи на смузі перешкод і дрібне каміння, що застрягло в протекторі підошви. Отже він один із найманців бази.

Хлопці здивовано дивилися на мене. Поклавши кросівок, я вислизнула з кімнати і метнулася до холодильника. Встигнувши схопити бутерброд, поки мене не спіймали і посадили в крісло, я задоволено почала їсти його.

Їсти так хочеться .. - сказала я, жуючи бутерброд. - Це все, що я пам'ятаю. На менше ми й не розраховували. - сказав Рексар. - Так, Джейк, Лукас, Мордо та Філл, ви на пошуки амбала. Дізнайтеся хто був того ранку на розминці. Стів і Кіт, шукайте світловолосу панночку, перевірте хто ставить ментальний блок. Ленд, ти до Джая. Передай йому всю інформацію та нехай перевірить по базі. Ніхто з найманців не повинен залишати територію. - нвидко роздавав вказівки чоловік. - Джаред і Майк, ви залишаєтеся зі мною. Будемо стерегти нашого Диявола.

Найманці кивнули та розійшлися, залишивши нас чотирьох у моїх апартаментах.

Мені не потрібен захист. Я можу сама про себе подбати. – суворо сказала я. Ми захищаємо тут не лише тебе, мала. - відповів Джаред і я не розуміючи поглянула на нього. Кіро, у нас взагалі теж великі плани на цих недо-вбивць. Вони напали на тебе тебе, а ти одна з нас. Зрозумій це. - відповів замість нього Рексар і нахилився до мого обличчя. - Ми тут для того, щоб ти не втекла і не спіймала їх раніше за нас. Ну і трошки все ж таки захистити тебе. - додав Майк, який дістав шоколадку з моєї схованки. Так, трошки. - посміхнувся Рексар.

 

Через кілька годин Рексару надійшло повідомлення на браслет і я з надією глянула на нього.

Чого дивишся? Ходімо. Амбала знайшли. - посміхнувшись, сказав чоловік.

Схопившись із крісла я захопила ефеси і побігла за Рексаром, а слідом вийшли Джаред і Майк.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 28 29 30 ... 37
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"