Читати книгу - "Спостерігаючи за англійцями"

Англійці потребують соціальної згоди на легітимну девіантну поведінку при барі. Водночас ми ні на мить не припиняємо дбати про приватність. Поділ пабу на дві зони — «публічну» та «приватну» — це ідеальний компроміс у дуже англійському стилі. Так ми можемо переступати через правила, але водночас спокійні за впорядкованість та планомірність дій.

Правило невидимої черги

Перш ніж впритул підійти до вивчення заплутаних правил паб-розмов, слід поговорити про ще одне правило поведінки. Воно не стосується мовлення, але допоможе довести (чи радше «випробувати») одне з «правил англійськості». Йдеться про черги. Шинквас — це єдине місце в Англії, де нема черг. Багацько дослідників англійськості вважають, що черги — це наше національне хобі.

Англійці автоматично організовуються в акуратненькі черги: на зупинці, на касі, коло возика з морозивом, при вході / на виході, у ліфті! Та, на думку спантеличених респондентів-іноземців, вони це можуть робити ні з того, ні з сього, будь-де і ще й без видимої на те причини!

Джордж Мікеш пише так: «Англієць організовується в чергу, навіть, коли він сам-один». Спершу я подумала, що ця ремарка — таке собі кумедне згущування фарб, та потім придивилася уважніше і з’ясувалося, що це не лише правда, а що я теж так роблю! Коли я стою самотою і чекаю автобуса чи таксі, то не тиняюся десь поблизу зупинки, як це роблять десь-інде у світі, а стаю прямісінько біля знаку і вдивляюся у напрямку маршруту. Так, ніби я перша в черзі! Далебі, я організовуюся у персональну чергу! І якщо ви англієць чи англійка, то напевно робите так само.

Однак, у пивничках ніхто не організовується у чемні черги. Там ми скупчуємося абияк навколо шинквасу. Спочатку таке заперечення усіх наших правил, інстинктів та традицій шокувало, та згодом я зрозуміла, що насправді черга існує. Така собі невидима черга, якої дотримуються по обидва боки шинквасу — і бармени, і відвідувачі. Всі прекрасно знають, хто за ким: першим обслуговують того, хто підійшов до бару першим, і будь-яку очевидну спробу отримати напій не за чергою присікають на місці — бармени ігнорують, а відвідувачі затюкають. Простіше кажучи, це буде вважатись спробою пропхатися без черги. Система, звісно, іноді дає збій, хоч бармени надзвичайно вправно відслідковують хто за ким у невидимих чергах. Порядки на барі — це всього лиш «виняток, який доводить правило» англійських черг і ще один доказ того, що англійський хаос впорядкований у своїй суті.

Правило пантоміми

Правила паб-розмов врегульовують і вербальні, і невербальні аспекти комунікації. Власне, деякі, а саме — правило пантоміми — суворо забороняють вербальну комунікацію. Бармени докладають максимум зусиль, щоби всіх обслужити згідно черги, але ж якось треба привернути їхню увагу і подати знак, що ви хочете зробити замовлення. Процес привертання уваги строго регулюється правилами — ніяких балачок, ніякого галасу і ніяких занадто вульгарних у своїй очевидності жестів. (Еге ж, ми знову повернулися у Задзеркалля! Вигадливість англійського етикету значно дивніша за найхимернішу вигадку.)

Все має відбуватися у формі короткої змістовної пантоміми: зовсім не такої, як у вертепі, а радше як у фільмах Інгмара Берґмана, де погляд з-під лоба промовистіший за тисячі слів. Вся суть в тому, щоб перехопити погляд бармена. Однак, просто кликнути його не можна. Усі інші способи привернути до себе увагу — калатання копійками на шинквасі, поклацування пальцями або помах рукою — також під забороною.

Ви можете дати знак бармену, що чекаєте в черзі, просто взявши в руки кухоль або ж гроші. Правило пантоміми дозволяє крутити кухликом, ще можна легенько совати ним по колу (як я дізналася від сезонних відвідувачів пабу, це є символом круговерті часу). Тут діє залізне правило етикету: можна спертися ліктем на шинквас, у вільну руку взяти гроші або порожній кухоль, руку можна трошки припідняти, але не можна її простягати високо вгору і розмахувати теж не дозволено.

Згідно з правилом пантоміми, коло шинквасу потрібно завмерти у трішки тривожному очікуванні. Якщо відвідувач виглядає занадто впевнено, то бармен може подумати, що його чи її вже обслужили. Якщо ви стоїте в черзі, то будьте пильними і не спускайте бармена з ока. Перехопивши погляд, підморгніть, — можете ще задерикувато випнути підборіддя, — усміхніться, випромінюючи надію, — хай бармен знає, що ви чекаєте. Бармен має відповісти на ці німі сигнали усмішкою, він може кивнути, зробити жест пальцем чи рукою або підморгнути у відповідь. Розшифровується це так: «Я бачу, що ви чекаєте, і обслужу вас якнайшвидше».

Англійці виконують цю покрокову пантоміму інстинктивно, навіть не усвідомлюючи, що дотримуються залізних правил, і не пориваються порушити ці дивакуваті заборони (не говорити, не махати, не галасувати, незворушно слідкувати за найменшими невербальними сигналами). Іноземцям увесь цей театр з морганням просто не збагнути: вони часто зізнавалися, що взагалі не розуміють, як англійцям вдається купити випивку. Та система збою не дає! Усіх обслуговують, черги, зазвичай, дотримуються, і все це без зайвого галасу, гамору та суперечок.

Коли я вивчала правило пантоміми (та інші неписані правила поведінки в пабах), мені довелося випробувати своє вміння відсторонюватися від рідної культури і спостерігати в ролі науковиці. Я, як і всі англійці, завжди виконувала пантоміму на автоматі, навіть не задумуючись і не зауважуючи складність та химерність правил. Та для написання книжки про паб-етикет мені довелося пересилити себе і стати «професійною чужинкою» в рідному пабі. Це доволі цікавий, хоч і трохи бентежний, досвід — відсторонитися від усього звичного і ретельно препарувати, роздивлятися і доколупуватися до найменших деталей такого буденного та неосмисленого процесу як, наприклад, чищення зубів. Коли книжка вийшла друком, то я не раз чула від читачів-англійців, що їх досвід читання був не менш бентежним, аніж процес моїх досліджень.

Винятки з правила пантоміми

Та є один важливий виняток із правила пантоміми і, як завше, він лише підтверджує правило. Не раз можна почути, як хтось гукає бармена: «Та, люди добрі, та що так довго, ви то пиво варите, чи що?» — або «Та рухайтеся там! Я тут вже півроку стовбичу!». Чи ще якось приндяться і порушують правило мовчання. Я вам дуже раджу — не робіть, як вони! Так можна поводитися лише «бувальцям», і їхні гонористі репліки дозволені спеціальним підпунктом, що регулює стосунки між барменом та завсідниками пабу.

Правила «дякую» і «будь ласка»

А от правила, що регулюють замовлення напоїв, стосуються абсолютно всіх. По-перше, в Англії заведено, щоб на всю компанію лише хтось один, максимум двоє, йшли до шинквасу робити замовлення. Він же й оплачує замовлення. (Це правило зовсім не покликане полегшувати життя барменам чи убезпечити від ненависного нам «шуму-гаму». Воно стосується правил пригощання, про які ми поговоримо трохи пізніше.) По-друге, замовлення потрібно робити ось так: