Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Звісно ні, - посміхається подруга. – Доповідь краще домашнього завдання.

- Від домашньої роботи я вас не звільняв, - поправляючи окуляри крехтить вчитель. – На завтра від вас двох і доповідь, і завдання. Я перевірю. А тепер не затримуйте мій час.

За лікоть поспішаю відвести подругу в коридор, поки вона прямо при ньому не вибухнула лайкою. Відводжу її подалі від кабінету.

- Старий телепень. Ненавиджу його предмет. Мені ця його хімія взагалі в житті не потрібна буде.

- Нат, тобі треба взяти себе в руки. Ти ж сама знаєш, що для вступу в коледж нам потрібен найвищий бал. Ще один семестр його потерпіти і ми закінчимо школу.

- Не можу дочекатися. Я так хочу щоб ми поступили в один коледж. Хоч і спеціальності в нас будуть різні. Ліві, ти ж так гарно малюєш, в тебе талант. Здався тобі той менеджмент, це не твоє.

- Ти же знаєш, що вся наша сім’я вчилася на цьому факультеті, і Макс зараз вже закінчує бакалаврат. Йому ще рік залишився.

- Точно. В мене буде цілий рік аби привернути його увагу до себе. А тепер нам час на наступний урок, ластівко.

- Не називай мене так.

- Вибач, забулась. Тільки Алексу можна тебе так називати. – підморгуючи, дівчина бере мене під руку.

- Досить про нього. Скільки ти можеш з мене знущатися.

- Знаєш воно якось само виходить. Алекс завжди крутиться біля тебе і намагається тебе зачепити або словами, або якось доторкнутися. А ти так смішно реагуєш, зразу щічки рожевіють і очі стають дикими, наче хтось зачепив дику кішку. І така реакція в тебе тільки на нього.

- Така реакція в мене зараз буде на тебе, Нат. Я випущу  кігтики.

- Точніше це буде через мої слова про нього. – дівчина гучно сміється. – От знову цей дикий погляд. Все я більше не буду, але ти мене почула.

За наступний урок я заспокоююся та розслабляюся. І на перерві я вже спокійно йду з Наталі до кафе навпроти школи.

Син господаря кафе вже приготував наш улюблений столик в кінці зали в куточку біля вікна, як тільки ми сідаємо він подає нашу каву.

- Доброго вам дня, прекрасні дами. Ваша кава. Як справи?

- Дякую, все добре. Нейт, а як твої? Як ти знав, що ми прийдемо?  – невинно хлопаючи віями, цікавиться подруга.

Нат у своєму дусі, флірт це її все. І Нейт одна з її жертв. Безуспішно на протязі півроку кожного дня він кличе її на побачення, але відповіді не отримав ніякої.

- Які плани на вечір, Нат? Може сходимо кудись вдвох?

- Ти кличеш мене на побачення? – широко посміхається дівчина, - Я би з радістю, але Містер Брукс нагрузив  нас з Ліві роботою, тому ми не зможемо прийти. Вибач.

- Добре, може тоді в п’ятницю сходимо в кіно?

- Вибач, дорогенький. У Ліві плани, вона не зможе.

- Я тебе одну хотів.. - тихо починає хлопець.

- Я так зголодніла. Нейт, любий, принеси нам по круасану найсвіжішому.  – промовляє дівчина з проханням в очах, накриваючи руку хлопця своєю.

- Вже несу, найсвіжіші та найсмачніші. Одна нога там, друга тут.

Хлопець побіг, штовхаючи нових відвідачів біля бару.

- Ти страшна жінка, подруго. Ти до нього тільки доторкнулася, а він вже забув, що буквально секунду назад ти його два рази відшила. І досі прикриватися мною. Ліві не може, у Ліві плани. Він не мене кличе на побачення.

- Нехай думає, що я без тебе нікуди не піду.

- Так може би сходила з ним, він хлопець симпатичний, добрий.

- Не подобається він мені, надто хороший тільки на вигляд, нема вогню в ньому.

- Ніхто тобі не може вгодити. І ще щось мені кажеш про побачення, сама хлопцю відмовляєш вже півроку.

- Саме тому і відмовляю, він якийсь безініціативний. Міг би придумати щось цікавіше, ніж кожен день питати чи піду я в кіно з ним. Може я не люблю кіно, він навіть не поцікавився. Вже півроку як закінчив коледж, а сидить біля батьків в кафе.

- Не будь такою, він допомагає батькам з сімейним бізнесом.

- Ага. Саме так. Трохи поспостерігай за ним. Зараз кафе буде повне, а він принесе нам наше замовлення, а сам втече на вулицю і прийде коли залишиться десь чверть людей, але до клієнтів підходити не буде. Все що він робить це просто тут сидить і гортає тіндер. Тихо, нічого не кажи. Він йде.

- Ваше замовлення дівчата, - голосно проспівує хлопець, ставлячи дві тарілки з ароматною випічкою на стіл,-  принести вам якісь топінги?

- Ні, дякую.

- Тоді я буду за баром.

З цими словами хлопець пішов за бар і сів на стілець в кутку, скритий від очей відвідачів.

- А тепер, Ліві, мені так захотілося апельсинового джему, піди і принеси мені. Будь так ласкава. І не забудь заглянути в телефон до нього.

Намагаюся обережно встати, не привертаючи уваги Нейта. Повільно підходжу до бару і стаю за стінкою так, що я його бачу, а йому щоб побачити мене потрібно добряче нахилитися вперед. Зазираю в його телефон і дійсно він у додатку для знайомств, свайпає фото дівчат і навіть хлопців. Ого. З першого погляду він мені таким не здався. Підходжу до нього, коли він вже комусь набирає повідомлення, встигаю помітити вже відправлений ним текст