Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ТРЕТІЙ

Люди́на, твари́на… і весь живи́й світ

приту́лку шука́ють від го́ря

в годи́ни суво́рі, гіркі́, больові́…

в годи́ни такі́ вибухо́ві.

Хроніка подій. 26.02.22 (субота)

10:00

Наша племінниця Світлана приїхала з чоловіком Андрієм та сином Вадимом із Лівого берега. Там, де вони жили, розгорнувся справжній артилерійський ад. Їхні обличчя, мов розбиті дзеркала, відображають страх і втомленість, які перенесли разом із вибухами. У нашому будинку, наче в острівку спокою серед буремного моря, вони сподіваються знайти, хоча б, тимчасовий прихисток.

Примітка: Наш двір у січні 2022 року напередодні війни.

16:00

Слава Богу, свати – батьки Насті, Сергій і Тетяна – привезли на машині мою сестру Ольгу також із Лівого берега. Її гостинно прийняла у своїй трикімнатній квартирі наша сусідка Валентина Миколаївна з третього поверху. Сусідка, яка раніше була для нас доброю знайомою, тепер стає рятівницею, оберігаючи наше найдорожче. До неї також перебралися племінниця Світлана із чоловіком і сином, тікаючи від вогняного вихору. З усіх сторін міста доносяться звуки пострілів і гуркоту, наче все місто опинилося в пастці гігантського барабана. Звуки, які колись були далекими, тепер здаються кроками, що наближаються до наших дверей, руйнуючи будь-яку ілюзію спокою.

Єдна́ють люде́й негара́зди і біль,

єдна́ють істо́рії при́крі.

Наді́я і страх, чи́сті сльо́зи і сміх

сього́дні зміша́лись в пові́трі.

Анонс (День 3 → День 4):

"Пошуки безпеки стають дедалі небезпечнішими, а вибухи чути ближче до дому. Як триматися, коли навіть власні квартири перестають бути прихистком? Що принесе четвертий день, коли невідомість стає головною загрозою? Приготуйтеся до напружених моментів і непередбачуваних подій."