Читати книгу - "Травнева сніжинка, Anku Whitefox"

Тоді клас одноголосно завимагав демонстрації. Свічку в кабінеті знайшли і одразу запалили. Шухо гордо вийшов до вчительского столу і махнув біля свічки рукою . Полум’я дійсно метнувся. 

― От бачите ― доказ, що я буду відмінним Стражем! 

 Хлопчик продовжував робити паси, а вогонь продовжував рухатися. Але на той момент уже було зрозуміло, що... 

― Та він просто так сильно маше руками, що вогонь хитається! ― викрикнула одна дівчинка. ― Це ж зрозуміло! 

― Так, так! ― докинув хтось. Вчителька абсолютно спокійними тоном виснувила.  

― Я маю погодитися з ними. Це звичайна фізика і аж ніяк не сила. Тож сідай, і якщо в найближчому майбутньому робитимеш подібні заяви, ми їх не перевірятимемо.  

Клас засміявся. Учень стояв весь червоний і кидав розпачливо-злі погляди то на однокласників, то на вчительку, то на свічку, але йти не поспішав. 

― Ну гаразд, зараз це може і повітря, але раніше усе мало інакший вигляд! Це справді була сила! Я кажу правду, та перестаньте сміятися!  

Почувся тільки гучніший регіт. А Юкі непокоїло одне ― що, як однокласнику дійсно вдавалося керувати полум’ям? І навіть якщо не вдавалося, але він в це щиро вірив, бо не знав, хіба цей посміх... справедливий? Про це думав він і зараз, згадуючи той день.