Читати книгу - "Перехрестя світів, Олександр Гулій"

Ранок був якийсь ніякий. Звичайні збори на роботу і вперед. Прісно. По дорозі їй знову марилось казна що. В один момент їй здалося, що з вітрини магазину кричить якийсь хлопець. Кричав він нестямно, але абсолютно беззвучно. Сльози градом котилися по його обличчю, руки відчайдушно били скло. Ніхто окрім неї цього не помітив. «Треба сходити до психолога» – подумалось їй.

– Подумай над тим, щоб відключити апарат життєзабезпечення, – сказав лікар. – Я все розумію, але скільки ще ти зможеш працювати лиш на її лікування?

– Я не можу. Ви ж самі сказали, що надія ще є.

Лікар тяжко зітхнув. Хлопець приречено схилив голову на постіллю дружини.