Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

– Мамаю! – полегшено вигукнула дівчина та обійняла чоловіка.

– Моє шанування, княгине, якими вітрами у наших краях? – запитав він.

– Вчасно ти нагодився, – тихим голосом відповіла дівчина, – дякую за порятунок. Не маю я спокою, Мамаю, – з неприхованим сумом у голосі сказала вона, і сльози навернулися їй на очі.

Козак роздмухав люльку та уважно глянув на змарнілу дівчину.

– Ходять чутки, княгине, що з’являєшся ти несподівано в різних кутках Світу людей на Землі предків, та дивні речі кояться при твоїй появі, – у голосі Мамая зʼявилися запитальні нотки.

– То правдиві чутки, – сумно підтвердила дівчина. – Прокидаюся щоночі у іншому місці, не знаю, навіщо, – продовжила вона, затинаючись. – Дозволь мені, – Галина кивнула на люльку.

Козак простягнув димлячу люльку дівчині. Вона повільно вдихнула міцного запашного козацького тютюну. Задумливо випустивши дим, дівчина продовжила:

– Чи знаєш, Мамаю, чому таке трапляється зі мною? Навіщо я тут?

– Не знаю, княгине, – козак заперечливо похитав головою, – можливо, потрібна ти у Світі людей. Можливо, згадали вони тебе. Так буває з історичними особистостями, що стали легендами. Коли майбутньому загрожує небезпека, втручається минуле, – додав він. – Відпочити тобі варто, безстрашна княгине. Все владнається. Якщо ти вже є у Світі легенд, то й Світ людей взнає про твою присутність. Поспи, дівчино, я охоронятиму твій сон.

Виснажена тривожними думками, пекучим болем у суглобах та пережитою неприємною пригодою з запорізькими відьмами дівчина зручно вмостилася просто неба. Зігріта теплом багаття та опікою свого друга, вона заплющила очі, сподіваючись прокинутись на тому самому місці, де її зморив сон.