Читати книгу - "Елітний спецназ, Віталій"

Холодне світло флуоресцентних ламп відбивалося від полірованої підлоги секретного бункера під однією з військових баз на околиці Лос-Анджелеса. Атмосфера тут була напруженою, немов стиснута пружина, готова будь-якої миті розправитися. Генерал ВПС Джонатан "Яструб" Беннет, чоловік з різкими рисами обличчя та поглядом, що проникав наскрізь, стояв біля великої тактичної карти. Його сива щетина додавала йому суворості, а парадні зірки на кітелі свідчили про довгу та бездоганну кар'єру.

Беннет не любив бюрократію, а ще більше – бездіяльність. Останні події в Лос-Анджелесі, що перетворили мегаполіс на арену для кримінальних ігор, викликали в ньому не просто занепокоєння, а справжній гнів. До нього дійшов прямий наказ з Пентагону: створити елітний підрозділ. Не просто поліцейську групу, а щось більше. Щось, що могло б протистояти невидимому ворогу, який тероризував місто.

— Доповідь про ситуацію, – його голос був різким, як гарматний постріл.

Перед ним стояв Майор Джек "Привид" Райлі. Сорок років, колишній "морський котик", ветеран багатьох конфліктів, що залишили на його обличчі шрами, немов викарбувані спогади. Його очі, що бачили жахи війни, були спокійними, але в них ховалася глибока, незламна рішучість. Він мав вигляд людини, яка пройшла крізь пекло і повернулася.

— Ситуація критична, генерале, – почав Райлі, його голос був низьким і розміреним. – Банки, музеї, викрадення високопоставлених осіб. Це не просто злочинність, це скоординована атака на систему. Злочинці діють з високою точністю, залишають мінімум слідів. Ми припускаємо, що це одна організована структура, можливо, з військовою підготовкою.

Беннет кивнув, його погляд ковзнув до трьох інших людей, що стояли поруч з Райлі. Він сам обирав їх, ретельно перевіряючи кожне досьє.

— Саме тому ми тут. Звичайні методи виявилися неефективними. Нам потрібні не просто поліцейські, а мисливці. Мисливці, які зможуть вистежити це нове зло і знищити його. Майор Райлі, ви приймаєте командування.

Райлі кивнув. Він знав, що це буде важко. Він не до кінця ще оговтався від втрати своїх товаришів під час останньої операції, і внутрішні демони, що гризли його душу, були постійним нагадуванням про минуле. Але обов'язок кликав.

— Я приймаю, генерале.

— Добре, – Беннет підійшов до карти. – Познайомтесь з вашою командою.

Він вказав на жінку, що стояла поруч з Райлі. Їй було близько тридцяти, її обличчя було зосередженим, а погляд – проникливим. На її руці було незвичне татуювання – зображення сови, що розправила крила.

— Сержант Софія "Месниця" Моралес. Тридцять два роки. Колишній рейнджер. Найкращий снайпер, якого я коли-небудь бачив. Вона холодна, точна і має незламну волю. Її минуле… нехай залишиться її таємницею, але вона знає, що таке біль і як його перетворити на зброю.

Моралес ледь помітно кивнула, її очі зустрілися з очима Райлі. У її погляді не було сумнівів, лише готовність до дії.

Наступним був кремезний чоловік, що стояв поруч з Моралес. Це був Маркус "Кувалда" Джонсон, але вже без поліцейської форми, у тактичному спорядженні.

— Детектив Маркус "Кувалда" Джонсон. Тридцять п'ять років. Колишній поліцейський детектив, що перейшов до спецназу за моїм особистим запрошенням. Фізично сильний, майстер рукопашного бою. Він імпульсивний, але надзвичайно ефективний у ближньому бою. Його досвід у криміналістиці буде безцінним.

Маркус кивнув, його масивні кулаки були стиснуті. Він відчував, що нарешті отримав шанс боротися з цим злом не звичайними, а ефективними методами.

Далі Беннет вказав на худорлявого хлопця з окулярами, що здавався дещо розсіяним, але його очі випромінювали надзвичайний інтелект.

— Технік Кевін "Гаджет" Лі. Двадцять вісім років. Геніальний, але дещо ексцентричний хакер та інженер. Він може зламати будь-яку систему та створити будь-який пристрій. Його розум – це наша найкраща зброя в епоху інформаційних воєн. Нехай його зовнішній вигляд не вводить вас в оману, він – справжній геній.

"Гаджет" Лі посміхнувся, його погляд був зосереджений на екранах, що мерехтіли в кутку кімнати, ніби він вже щось там аналізував.

І, нарешті, жінка з спокійним, але рішучим виразом обличчя.

— Лікар Емілі "Ангел" Чен. Тридцять років. Колишня армійська медичка. Спокійна та зібрана навіть у найкритичніших ситуаціях. Вона здатна врятувати життя навіть тоді, коли надії майже немає. Ваша безпека – її пріоритет. Вона бачила війну і знає, що таке виживання.

Емілі Чен кивнула, її очі зустрілися з очима кожного члена команди, випромінюючи впевненість.

— Отже, команда зібрана, – підсумував Беннет. – Ваша місія: знайти і знищити цю кримінальну структуру. Ви маєте повну свободу дій, але пам'ятайте: будь-які ваші дії будуть під лупою. Лос-Анджелес чекає на порятунок.

Він повернувся до великого екрана, на якому з'явилися графіки злочинності, що стрімко зростали.

— За останні кілька тижнів ми зафіксували п'ять масштабних пограбувань банків, три викрадення, одне з яких – доньки мера, і щонайменше десяток жорстоких вбивств, що не мають явних мотивів, крім демонстрації сили. Усі ці злочини мають спільний почерк: високий рівень підготовки, використання спеціалізованого обладнання, повна відсутність слідів та жорстокість. Ми маємо справу з ворогом, який не грає за правилами. Це вже не просто злочинність, це війна.