Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хотів би висловитись чітко і ясно, сеньйоре редакторе, що пан начальник поліції може сподіватись на повну допомогу суду в справах неповнолітніх у всьому, що стосується посилення кампанії проти неповнолітніх злочинців.
Щиро захоплений Вашою вельможністю і відданий Вам суддя у справах неповнолітніх.
(Видрукувано у «Вечірній газеті», з портретом судді у справах неповнолітніх із похвальною врізкою на його адресу на цілу колонку).
ЛИСТ ОДНІЄЇ МАТЕРІ-ШВАЧКИ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»
Пане редакторе, вибачте мені всі ті помилки, яких я припускаюся в цьому листі, бо я не звикла писати, але якщо я до Вас пишу, то для того, щоб усе Вам розповісти. Я бачила у газеті написане про «капітанів піску» і про те, як вони крадуть. Незабаром прийшла поліція, і казали, що будуть їх розшукувати. Пізніше прибув і чоловік з суду над неповнолітніми і казав, що дуже шкода, що не виправились вони у тій виправній школі, до якої тих бідолах посилають. Ото власне через те Вам і пишу, бо хочу сказати, який отой заклад. Дуже б мені хотілося, щоб Ваша газета послала туди чоловіка, який би все там роздивився і побачив, що там виробляють з тими бідняцькими дітьми, які потрапляють до рук людей, у яких немає бога в серці. Мін син Альфонсо пробув там шість місяців, а якби мені не вдалося витягти його з того пекла на землі, не знаю, чи вижив би він там ще шість місяців. Найменше, що чекає там на нашу кожну дитину, це побої двічі або тричі на день. Директор того закладу щоденно напивається, а найбільше любить дивитись, як гуляє канчук по худих дитячих задках. Я не раз це бачила теж, бо і нам не забороняли на це дивитися, кажучи, що то добрий приклад. Тому я й забрала звідти хлопця. Якщо Ваша газета пошле туди когось, то нехай поїде той чоловік потайки, аби міг побачити, що там діти їдять і яку норму повинні відробити щодень, вона не під силу й дорослому. Та якби ще подивився, як їх б'ють. Але обов'язково нехай прибуде потайки, бо як будуть попереджені про його приїзд, то покажуть йому справжній рай, та й годі… А як приїде невідомий нікому, то побачить, що я кажу правду. Ось тому та ще з багатьох причин і з'явились «капітани піску». Я скоріше б рада була бачити свого хлопця поміж ними, а не в такому закладі. Якщо хочете побачити щось таке, що розриває людям серце, то поїдьте туди. Також можете порозмовляти з падре Жозе Педро, який був там священиком і все те бачив. Він би вам розповів про ті справи кращими словами, ніж я змогла.
Марія Рікардіна, кравчиня.
(Видрукувано на п'ятій сторінці «Вечірньої газети» серед оголошень, без фото і без редакційної врізки).
ЛИСТ ПАДРЕ ЖОЗЕ ПЕДРО ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»
Панові редакторові «Вечірньої газети».
Благослови Вас бог!
Я прочитав у Вашій шановній газеті листа Марії Рікардіни, в якому жінка апелювала до мене, як до людини, що могла б докладніше висвітлити життя дітей, яких послано до виправного закладу для неповнолітніх. Вважаю своїм обов'язком освітити темні місця і, на жаль, мушу підтвердити, що Марія Рікардіна каже правду. До дітей у тому закладі ставляться, як до тварин, це правда. Забули там про вчення нашого бога, пане редакторе, і замість того, щоб підійти до дітей з ласкою, викликають у них ще більший супротив безупинними побоями і нелюдськими фізичними покарами, справді нелюдськими. Я приходжу туди, щоб дати дітям своїми проповідями якусь розраду, але вони не хочуть приймати її, бо сповнені ненависті, яка затоплює серця хлопчиків, гідних співчуття. Того, що я там побачив, пане редакторе, вистачило б на цілу книгу.
Дуже вдячний Вам за увагу.
Христовий слуга
падре Жозе Педро.
(Листа видрукувано на третій сторінці «Вечірньої газети» під заголовком «Правда прийде» без врізки).
ЛИСТ ДИРЕКТОРА ВИПРАВНОГО ЗАКЛАДУ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»
Шановному сеньйорові редакторові «Вечірньої газети» моє шанування.
З великою увагою стежу за тією кампанією, піднятою Вашою блискучою газетою, якою Ви керуєте з таким розумом і тактом, проти страхітливих злочинів, вчинених «капітанами піску», бандою злочинців, яка сповнює місто страхом і не дає йому мирно жити.
Я прочитав два листи із закидами на адресу закладу, яким я керую, і скромність не дозволяє мені (тільки скромність, пане редакторе) признатися, що я не тільки керівник цього закладу, а ще й засновник.
Доки йшлося про лист жінки-простолюдинки, я не хотів ним займатися, він не заслуговує на мою відповідь. Безумовно, це одна з багатьох, що вчащають до нас і раді були б перешкодити нашому закладу успішно виконувати свої святі обов'язки, а саме: виховувати їхніх синів. Матері ті позалишали своїх дітей, аби їх виховувала вулиця. Оскільки в закладі
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Капітани піску. Габрієла», після закриття браузера.