Читати книгу - "Жінка його мрії, Олесь Ульяненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лада таки нарешті пішла і звільнила його, хо, таки звільнила, навіть її противних після смерті запахів не лишилося. Один запах чистої і свіжої плоті, те, що потрібне кожній людині, а решта все дурниці, непередбачувані дурниці. Напевне, для такого варто було пережити Ладу, брата, батьків і дідів. Щось тріснуло, і він знову бачив напіврозтулений її рот у темному вікні, язик, що повзав пухлими губами. Вона розвернула голову, притиснулася щокою до плеча і подивилася чайним ніжним поглядом, запурхала широкими віями, стулила губи. І він притулився до її вигнутої спини. Тоді вони лягли на спину і дивилися на ліпнину білої високої стелі. "Ти не голодна?" - запитав він. "Хочу солодкого", - відповіла вона. Він відчував, як у його ніздрі потекли приємні невидимі запахи. Він закрив очі і лежав блаженно якусь хвилину, намагаючись зосередити думки, але вони видавалися йому мізерними і полишеними змісту. Навіть саме слово віддавало паскудством. Затишок, неймовірний затишок лежав на пузатих купідонах, на меблях, навіть здоровенні кімнати, котрі виходили одна з одної, ніяк не страшили його, а навіки сховали, прихистили від Лади. Пізніше це відчуття почало рости, вона, ця жінка, з одного суцільного шматка плоті, зі світла, тіні, солодких запахів, вигинаючи тонку, наче лозина, спину, пішла високими кімнатами, буденно, не прикриваючи своєї наготи. А він підвівся і глянув на чорні кулі ліхтарів, на лисий зимовий пагорб, а коли повернув голову, то вона вже сиділа, підмостивши під себе ноги, по-турецькому, і розривала блискучу упаковку цукерок. Він подумав: і знайшла ж, трясця її матері. Вона розгризала цукерки білими міцними зубами в непроникній тиші. Тут його щось розсердило. Можливо, причина полягала в тому, що він стояв голий, з обвислими білими, як у пельменя, боками посеред блискучого паркету і мав смішний вигляд. Отак по-дурному стояти і дивитися на голу красиву жінку, як вона не звертає на нього уваги і наминає цукерки. Просто собі отак. Вона поглинала цукерки зі швидкістю машини. Потім закінчила й облизала один за одним пальці. Усміхнулася кудись убік і, не прикриваючи наготи, пішла знову високими кімнатами. Звісно, подумав він, вона тут усе знає. Може, вона з Ладою тут, у його домі, виробляла таке, хе-хе, й очі у нього жваво забігали. Він забрався на постіль, натягнув простирадло і став чекати. Так пройшла довга хвилина. У скронях помалу почали постукувати молоточки. Як працівник служби безпеки, як один з її ієрархів, що починав з азів, він розумів, що це перші ознаки тривоги, хоча видимих причин для цього не було. Так, і спокій стояв, наче у труні. Ось саме це і почало дратувати його, пошпигувати у скроні. Він сів, глянув на годинник, задоволено, сам для себе, кивнув головою і так продовжував сидіти. У нього почали німіти сідниці, а окрім того, шоколадні запахи повисли і загусли, і тепер весь час, що проходив, був таким же тягучим і солодким. Коли у нього заніміли ноги, він ще раз глянув на годинник, золоте коло, що його обіймало, дві оголені німфи, мертві і безпристрасні: стрілка, тяжка, на кінці нагадувала чи то вказівний палець, чи то тобі дулю, пересунулася всього на половину поділки. Він тільки задоволено гикнув, але вирішив, що, напевне, сьогодні перевтомився і треба всього лише поспати. Але спати не хотілося. Тоді він подумав про чай, гіркуватий чорний чай, найдешевший, з домішками, з чужими для нього запахами, щоб чашка з надбитою ручкою гріла йому пальці, як то було колись, за часів його студентства, і він познайомився з Ладою. Тут він напружив усю свою свідомість, подумки видираючи велетенський глянцевий аркуш з Ладою. Але нічого не вийшло. А трапилося ось що: велетенські глухі кімнати його дому почали зсовуватися, наче дитячий калейдоскоп, змітаючи шафи, картини, бронзових янголів, крісла. І він дійсно зараз побачив себе у крихітній кав’яреньці банного відділення. Кав’яренька нагадувала коробку, загратовану арматурою, звареною і пофарбованою
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жінка його мрії, Олесь Ульяненко», після закриття браузера.