Читати книгу - "Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Король
(читає)
«Великий покровителю, наміснику неба, 10 єдиновладний правителю Наварри, земний боже моєї душі та прихильний покровителю мого тіла».
Довбешка
Поки що ні слова про Довбешку.
Король
«Річ у тому...»
Довбешка
Може, і в тому, та хоч він і каже «в тому», але, кажучи правду, не зовсім таки в тому.
Король
Спокій!..
Довбешка
...хай буде зі мною і з кожним, хто не сміє затівати бійки.
Король
Більше ні слова!..
Довбешка
...про чужі таємниці, прошу вас.
Король
«Річ у тому, що, знеможений чорною меланхолією, я довірив цей понуро-гнітючий настрій благотворній дії найкращих у світі ліків - твоєму цілющому повітрю; і, як справжній дворянин, вийшов на прогулянку. В який час? Годині о шостій вечора, тобто саме тоді, коли найохочіше пасеться худоба, птахи клюють поживу, а люди сідають за їжу, що називається вечерею. Отже, час тобі відомий. А зараз про місце - я маю на увазі те, по якому я ходив: іменується воно твоїм парком. І там-то, в цьому священному місці, я мимоволі став очевидцем украй непристойної та ганебної події, що нині витягає з мого білосніжного пера ебенове чорнило, яке ти тут споглядаєш, бачиш або зриш. Але щодо самого достеменно місця, то воно лежить на північно-північний схід і ще трохи на схід від західного кута твого вигадливо-звивистого саду. Там я й запримітив того простакуватого вахлая-селюка, ту ницу істоту, що слугує твоїм веселощам...»
Довбешка
Тобто мене.
Король
«...цю неосвічену й нікчемну душу...»
Довбешка
Тобто мене.
Король
«...це дрібне створіння...»
Довбешка
Це й досі про мене.
Король
«...що його, як пам’ятаю, називають Довбешкою...»
Довбешка
Мене, мене.
Король
«...в товаристві, та ще й дуже особистім, всупереч твоєму затвердженому і проголошеному указові... з... з... але мені так нелегко сказати з ким...»
Довбешка
З дівкою!
Король
«...з дочкою нашої праматері Єви, з жіночою статтю, чи, як для світлішого розуміння твого,- з жінкою. І за велінням обов’язку, який вельми шаную, посилаю його до тебе на відбуття заслуженого покарання в супроводі служителя твоєї милості Антонія Тупака, чоловіка доброї репутації, манери і поведінки, гідного всілякої поваги...»
Тупак
Тобто мене, з вашого дозволу. Я ж і є Антоній Тупак.
Король
«Що ж до Жакнети,- так іменують це вмістище слаботи,- котру я заскочив зі згаданим уже селюком, то я затримав її в себе як вмістище для гніву твоїх законів і за найменшим світлим повелінням твоїм приведу її на суд. При цьому запевняю у своїй відданості й вірності обов’язку, яким палає моє серце.
Твій дон Адріано де Армадо».
Бірон
Не так добре, як я сподівався, але краще за все, що я досі чув.
Король
Так, це найкраще з найгіршого. Ну, а ти, чоловіче добрий, що на це скажеш?
Довбешка
Ваша величносте, я зізнаюсь щодо дівки.
Король
Хіба ти не чув того, що було вже оголошено?
Довбешка
Признаюсь, я так старанно слухав, що все й прослухав.
Король
Було ж оголошено: рік ув’язнення тому, хто матиме діло з жінкою.
Довбешка
Я мав діло не з жінкою, а з дівчиною.
Король
Оголошення стосувалось і дівчат.
Довбешка
Та це не просто дівчина, величносте, вона - непорочна діва.
Король
Було й це названо, адже оголошувалось: та з дівою.
Довбешка
Коли так, то я відкидаю її непорочність. Я мав діло з незаміжньою.
Король
Ця «незаміжня» нічого тобі не дасть, добродію.
Довбешка
Овва! Ще й як дасть, ваша величносте!
Король
Виголошую тобі вирок: ти будеш постити цілий тиждень на хлібі з висівок і на воді.
Довбешка
Краще б уже місяць на баранині та каші.
Король
Тебе під варту дон Армадо візьме.
Біроне, відведіте винуватця.
А ми, панове, підемо здійснити
Все, в чому один одному клялись.
Король, Лонгвіль і Дюмен виходять.
Бірон
Хтось капелюх - я ж голову заставлю,
Що ці закони й клятви будуть марні.
Ну йди, гультяю.
Довбешка
Я страждаю за правду, пане, бо я справді мав діло з Жакнетою, а Жакнета справжня дівчина. Тому приймаю гірку чашу доброї долі. Колись і мені знов усміхнеться смуток, а до того часу будь зі мною, скорбото!
Виходять.
СЦЕНА 2
Там само.
Входять Армадо і Метелик, 11 його паж.
Армадо
Хлопче, що значить, коли чоловік високого розуму стає меланхолійним?
Метелик
Те, що він буде засмучений, пане.
Армадо
А хіба смуток і меланхолія не одне й те ж, миле бісенятко?
Метелик
Ні, сеньйоре, зовсім ні!
Армадо
В чому ти вбачаєш різницю між смутком і меланхолією, мій ніжний юначе?
Метелик
В їх простому виявленні, мій черствий старче.
Армадо
Чому «черствий старче»? Чому?
Метелик
А чому «ніжний юначе»? Чому?
Армадо
Я сказав: ніжний юначе, бо цей епітет відповідає твоєму молодому вікові, який можна іменувати ніжним.
Метелик
А я сказав: черствий старче, бо це відповідає вашому похилому вікові, який можна іменувати черствим.
Армадо
Мило і доречно.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір», після закриття браузера.
