Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

Ми зайшли у коридор корпусу і до нас одразу підбіг Райан, щоби поцілувати Лію. І так кожного ранку. Ви, мабуть, уявляєте собі цю ситуацію - дивитися на те, що хлопець твоєї найкращої подруги, цілує її так, ніби зараз в цю хвилину, з'їсть.

Знову у мене почуття, що я третя зайва.

- Привіт, кохана. - сказав Райан до Лії, коли вони нарешті перестали цілуватися на очах всіх студентів.

- Привіт, любий, ти сьогодні пізно. Чому так?

- Ти ж знаєш, що у мене вчора було пізнє тренування. Проспав.

- Ти такий, як і Аніка, - відповіла Лія і вони подивились на мене.

- Ну що ж, добре що я не один такий. Привіт, Ані, як життя?- сказав мені Райан, коли пара нарешті звернула на мене увагу.

- Могло бути і краще, дякую що спитав. - відповіла з ввічливістю я і хлопець кивнув мені.

- У нас зараз пара історії, а у тебе? - спитала Лія у нього.

- Право. Так що, ходімо? А то запізнимося. 

Після цього Райан пішов вниз по сходах на право, а ми з Лією до 308 аудиторії на історію. За нудними парами пройшло пів дня і о третій годині ми були вільні. Я відчувала себе вичавленим лимоном і шалено хотіла спати.

- Ані, може підемо до мене? Відпочинемо, подивимося фільм, накупимо всякого добренького. Ми ж так давно були разом у мене! І то це була вечірка, а так...

- Так, це була вечірка, на якій ми випили і танцювали на машині твого тата. Ні, ні і ще раз, ні. - перебила я Лію.

- Добре, як хочеш. - ображено відповіла вона. - До завтра.

- До завтра, сонце. Не ображайся, якось іншим разом. - відповіла я і пішла додому.

Я вирішила піти пішки, адже зараз осінь і всі дерева покриваються золотими вбраннями. Це дуже заворожує і надихає. Аж хочеться пройтись пішки у такий період. Шкода, що тільки сонця немає, було б ще краще.

Тільки-но зайшовши у дім, я зняла своє взуття і пройшла у вітальню. Раптом почула звук свого телефона. Глянула на екран. О Боже, це Райан.

Чому він дзвонить до мене у такий час? А щонайголовніше: для чого?...