Читати книгу - "Небажана для владного боса, Адалін Черно"

Прихопивши халат, виходжу з ванної кімнати. Чоловік, влаштувавшись напівлежачи на ліжку, щось клацає в ноутбуці. Здіймає на мене погляд, щойно я виходжу.

— Ось, — простягаю йому готельний халат. — Ви, певне, не помітили. Якщо вам потрібно буде вийти або щось знадобиться…

— Якщо мені щось знадобиться, — він відкладає ноутбук, — для цього в мене є ти, — опускає погляд на мої груди, де прикріплений бейджик, — Тая, — і до мого обличчя повертає погляд.

Ні, це він не вгадав. Для цього в нього є Мар'яна. Саме вона сьогодні на зміні. Помічниця адміністраторки, яка охоче виконає всі побажання клієнта. З того, що я встигла помітити, здається мені, що в прямому сенсі всі.

— Вибачте ще раз і дякую, що не поскаржилися на мене, — кажу йому, залишаючи халат на краю ліжка. — Приємного відпочинку.

Він мовчки проводжає мене поглядом, поки я зі своїм робочим приладдям виходжу з номера. Тільки опинившись зовні, з полегшенням видихаю. І справді, якби він поскаржився, Ірина б давно вже була тут, а я була б без роботи.

Залишивши інструменти в підсобці, переодягаюся і йду до стійки реєстрації, щоб відмітитися й уточнити, на котру приходити завтра.

— Ти чому так довго, — помітивши мене, бурчить Мар'яна. 

Ірини немає на місці. Всередині все стискається від страху. А що як той чоловік дочекався, поки я піду, і після того покликав Ірину, щоб поскаржитися? Треба її зачекати…

— Не довго, нормально, — знизую плечима.

Мар'яна мене недолюблює з першої хвилини знайомства. Зрозуміти б ще, чим я їй не догодила. 

— Довго. Ще й у присутності клієнта. Я бачила, як він заходив. Красунчик, так? Тільки не для такої, як ти, — змірює мене зверхнім поглядом.

— А де Ірина? — запитую, ігноруючи її випади в мій бік.

У відповіді зникає потреба. Ірина прямує з боку вбиральні, гучно цокаючи підборами.

— Я закінчила, — звітую, щойно керівниця підходить. — Завтра о котрій приходити?

— Не закінчила, — відрізає вона, а в мене всередині все холоне. Невже поскаржився? — Ти сьогодні відповідаєш за обслуговування віп-номера, — злегка скривившись, наче їй самій ця новина неприємна, каже вона. — Але май на увазі, якщо цей клієнт залишиться незадоволеним, вилетиш звідси миттю.

— А чому не я? — обурюється Мар'яна. — Вона ж лише покоївка!

— Бажання клієнта — закон, — звучить у відповідь. — Швидко переодягайся, — простягає мені нову форму керівниця.

І як це розуміти?