Читати книгу - "Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прокинулася пообіді. І на те є одразу декілька причин. Причина перша - до пізньої ночі працювала, бо роботу ніхто не відміняв. Причина друга, коли вже нарешті вимкнула ноутбук і спробувала поринути у царство Морфея з пам'яті знову й знову виринав Бодя з його глузливим поглядом. Навіть снився мені, от же ж… Наче він мене цілував. Атлетично складений красень, а на ранок опинялася в обіймах того колишнього Богдана ботана-нікчеми, такого собі принца жаби, як у тій казці. Можливо, якщо не потраплятиме мені увесь час на очі то мій організм зможе виробити противірусний імунітет на цю “заразу” й відраза з часом минеться. Врешті решт хто ж знав, що Лєрина мама запросить і свого хрещеника теж погостювати у них. От від подруги такої підстави точно не очікувала. Могла б повідомити заздалегіть. Хоча хто пам'ятає той маленький інцидент з моєю та Бодькиною участю?! Це ж було так давно…
Відчувши страшенний голод вдягнулася й помандрувала шукати кухню.
Невеличка за розмірами кімната була переповнена родичами і друзями тітченої сім’ї. От любить же вона збирати навколо себе натовп. Близько двох десятків очей одразу обернулися у мій бік. Прослизнути непоміченою не вийшло…
- Доброго ранку, - нявкнула, як та кішка жалібно над мискою, коли там відсутній корм.
- Вікусю! Ну нарешті! - Видала тітка. - Бери собі тарілку й приєднуйся до нас. Ти остання так довго спиш.
Чомусь вмерти з голоду не вважається мені вже такою похмурою перспективою у порівнянні з перебуванням у цьому гомінкому натовпі. Та аби ще тільки це. Серед присутніх за столом та сама Маруська! Ну та з вечірки, яка і красуня і розумниця, і спортсменка та ще й хрестиком напевно вишивати вміє. Чи на машинці строчити…
- Пригощайся! Машуля приготувала дуже смачний салатик! - Прощебетала тітка.
- Дякую, я не на дієті! - Бовкнула й потягнулася до смачного круасана.
- А даремно, Вікусечко! На відпочинку дуже легко втратити контроль й наїсти зайві кіло! - Видала жінка, яка сиділа поряд з Машею. - Хто тоді тебе товстою заміж візьме.
Ледве не вдавилася! Це хто взагалі? Я що питала її думку? Хай за своєю “пачкою” ліпше слідкує.
Зате Богдан флегматично пив каву й навіть не дивився на мене, щось переглядав на своєму телефоні.
Поряд вовтузилися два десятирічні брати близнюки Лєри. Я їх увесь час плутаю, і тому зву Вася і Невася.
Лєра нарізала овочі поряд зі кухонним столом.
- Ой! То я напевно Вас ще не познайомила. Це тітка Ліда - моя подруга і хрещена мама моїх близняток. Вона зі сім’єю нещодавно приїхали відпочивати й винаймають будиночок неподалік. Машуля теж вчиться в Києві… - Затягнула свою пісню Лєрина мама. Oh my God* (О май гад) зараз знову почнеться!
- А ти Віко? Де саме навчаєшся? - Запитала тітка Ліда і всі хором перестали жувати і підвели на мене допитливі очі.
А приз в номінації “Хто запитає чергове найбільш нетактовне питання” отримує… Овації!
- Ніде! - Відповідаю й відкусую великий шмат круасану.
- Не вступила чи вигнали? - От же ж Вася… Я запам’ятаю. Повернуся в Київ, куплю кота назву в твою честь.
- А ми сьогодні йдемо на море? - Подала голос Марія. І вперше отримала плюсик до своєї карми, бо всі присутні одразу переключилися з моєї персони.
- Обов'язково! Як можна прогавити таку ясну погоду! Море, напевно, тепле неначе молоко!
От тільки чи слід мені радіти? Все ж таки компанія не найліпша у світі. Хоча! Припхатися до моря, витратити майже добу на дорогу й сидіти вдома, ну виглядає максимум не логічно. Хлопці шибайголови зникли так тихо, що одразу і не помітила їх відсутність. Просто в один момент перестали літати бризки від какао на всі боки.
Повернулася до кімнати і дістала з валізи свій самий сексі купальник. Ну а що? В решті решт на пляжі можуть бути симпатичні хлопці, а я самотня. І навіть не думайте, що я зробила це, щоб Богдан зайвий раз звернув на мене свою увагу. Нехай Марію окучує, принаймні вона точно не знає яким стрьомним підлітком він був.
Але якось дивно… Здається, що в моїх речах хтось гарненько покоперсався. І крем від засмаги був наче б то глибше. Чи то в мене вже манія переслідування?
Щедро нанесла на обличчя, руки, плечі перед тим, як опинитися на сонці. Мою ніжну та тонку білу шкіру слід добряче захищати інакше опіки забезпечені. І коли це у цього виробника з'явилася настільки яскраво виражена віддушка з охолоджуючим ефектом?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова», після закриття браузера.