Читати книгу - "Місце спокою , Настуся"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лейла почала частіше зупинятися біля майстерні під час своїх прогулянок. Вона не завжди спілкувалася з Седом, інколи вони просто сиділи поруч мовчки, спостерігаючи за вечірнім життям містечка. Їй подобалося це мовчання, яке не було обтяженим обов’язковістю розмовляти. Здавалося, що Сед розуміє її більше, ніж вона сама.
Одного разу, коли вони сиділи разом, Сед звернувся до неї з несподіваним питанням.
— Ти виглядаєш сумною останнім часом. Все гаразд?
Лейла не знала, як реагувати на це. Вона звикла приховувати свої справжні почуття, але в його голосі було щось таке, що змусило її захотіти відкритися.
— Важко сказати, — почала вона, не піднімаючи очей. — Вдома постійні сварки, мама втомлена і дратівлива, а батька немає вже багато років... Я просто не знаю, куди себе подіти. В школі я ні з ким не можу знайти спільну мову.
Сед слухав її уважно, не перебиваючи. Його погляд був спокійним і підтримуючим, й це дало Лейлі сміливість продовжити.
— Інколи здається, що всі навколо мене живуть своїм життям, а я просто спостерігач. Я шукаю щось, що дало б мені спокій, але не знаю, де це знайти.
Сед кивнув, ніби розмірковуючи над її словами.
— Знаєш, Лейло, я теж колись шукав своє місце. Мені було складно знайти себе, зрозуміти, що дійсно важливо. Але зрештою я зрозумів, що спокій — це не щось, що можна знайти зовні. Це те, що потрібно створити в собі.
Лейла замислилася над його словами. Вони були прості, але в них була якась глибока істина, яку вона досі не усвідомлювала.
— А як ти знайшов свій спокій? — тихо спитала вона.
Сед знову посміхнувся, але його посмішка була сумною.
— Через багато помилок і важких рішень. Але найважливіше — я навчився слухати себе, свої справжні бажання і потреби. Це довгий шлях, але він вартий того.
Ці слова запали в душу Лейли. Вона не знала, чи зможе знайти цей спокій, але вперше відчула, що є хтось, хто може її зрозуміти та підтримати.
Так почали розвиватися їхні стосунки. Вони ставали ближчими з кожною зустріччю, і Лейла більше не відчувала себе такою самотньою. Вона знала, що може прийти до Седа в будь-який момент, і він вислухає її, не засуджуючи.
Проте, вона також розуміла, що їхні стосунки були особливими і, можливо, навіть небезпечними. Різниця у віці турбувала її, але вона не могла заперечити те, що почала відчувати. Її почуття до Седа ставали все глибшими, і вона не знала, як це вплине на її майбутнє.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місце спокою , Настуся», після закриття браузера.