Читати книгу - "Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розділ 2. Потяг.
Ляна бігала по квартирі, як причмелена. Якби хтось подивився на цю картину збоку, то подумав би, що десь точно щось горить.
Дівчина вхопила валізу, цьомнула в мордочку песика Дзюрика, швидко накинула вітрівку, взула мешти, з яких ледве не випала на сходах, і чкурнула у двір.
-Ляно, ну де ти блудиш? І що це на тобі за лапсердак? Кращої куртки не було? А шкарпетки і мешти? Це ж...
-Мамо, ти ж бачиш, я не встигаю, - терпляче пояснювала Роксоляна, запихаючи здоровенну валізу у багажник, - то про яку кращу куртку, шкарпетки і мешти може йти мова?!
-З тобою, донечко, чиста катавасія. - мама скрушно похитала головою. - Швиденько сідай, бо твої друзі вже, напевно, думають, що ти маєш до холери часу і в тебе є знайомий водій потяга, бо інакше там на вас, прошу пані, ніхто чекати не буде!
І от Ляна з мамою приїхали на вокзал. Дівчинка поцілувала матір в щоку і побігла до друзів, які махали їй з перону.
-Допомогти з валізою? - поцікавився Андрій.
-Якщо зможеш підійняти і занести, то допомогти, - недбало махнула рукою Роксоляна і посміхнулася.
-Ти в цирк зібралася? - єхидно мовив Стьопа.
-Прошу вибачити? - не зрозуміла Ляна.
-А хіба ні? Ти ж вбралася, як стрик на Великдень, - і Стьопа прикусив губу, тримаючись з останніх сил, щоб не тріснути зі сміху.
Тільки тепер Ляна зрозуміла. Шкарпетки.. Одна сіра, друга майже чорна. Ще й до всього, мешти, які вона взула в останній момент, - геть-чисто засмальцьовані, а оцей, як мама казала, лапсердак, сіро-буро-синього, чи якого там кольору, зовсім вже потертий. Ляна почервоніла до коренів волосся, поки друзі надривали животи зі сміху.
-Ха-ха-ха, тримайте мене семеро. Як кумедно, - іронічно засміялася Ляна, - але не переживайте, любі друзі, я маю запасні речі. Хоча, до кого я говорю? Вам же не в голові мої розпаровані шкарпетки з брудними мештами?
Але тепер вже і Ляна заусміхалася. Стьопа так реготав, що сперся на якусь непевно забиту в землю палицю. Та палиця спочатку трохи перекособочилася, а потім з грюкотом гупнулася на штрики. Хто і коли забив той патик - не знати, але Стьопа так гахнувся об землю, що вона під ним аж затряслася. Потім, коли всі зайшли в потяг, він був змушений ховати величезну бурякову гулю під своєю русявою чуприною, хоча йому це і не дуже вдавалося…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко», після закриття браузера.