Читати книгу - "Збираючи пазл минулого, Йоанна Овсієнко"

— Алісо, ну ти скоро? Початок уже от-от настане!

Дзвінкий голос Ані з вітальні виводить мене з заціпеніння. Останнім часом я все частіше помічаю за собою такі моменти «виходу з реальності». За словами психотерапевта, це прояви посттравматичного синдрому, що з часом самі минуть.

Дістаю з холодильника дві бляшанки коли без цукру, за якою першочергово прийшла до кухні, а тоді повертаюсь до вітальні.

— Ось, тримай, — віддаю Ані її напій і сідаю поруч з подругою.

— Дякую.

Після всього, що нам довелося пройти, ми тримаємося разом. Добре, коли поруч знаходиться людина, якій не треба пояснювати деталі пережитого жаху. Ми підтримуємо одна одну та даємо сили рухатися вперед, незважаючи ні на що.

Розпочинається випуск новин, і першим же репортажем стає саме той, якого ми так чекали. Звісно ж, Гордієвичі настільки впливова сім’я, що смерть трьох з них привертає до себе максимальну увагу засобів масової інформації.

Спершу молода репортерка розповідає про страшну пожежу, що розгорілася під час того, як брати з сестрою зібралися разом провести час у заміському маєтку, а тоді надзвичайник оголошує офіційну версію їхньої загибелі:

— Було встановлено, що причиною пожежі стала необережність під час розпалювання вогнища в каміні.

Ну звісно, усе виставили нещасним випадком, приховавши огидну правду. Та я знала, що так буде, оскільки саме про це ми домовилися з Володимиром.

Одразу після того, як у ту саму страшну ніч на місце подій прибули представники екстрених служб і забрали мене до лікарні, до моєї палати прийшов сам голова сімейства Гордієвичів. Йому вдалося домогтися розмови тет-а-тет, під час якої він зажадав дізнатися всю правду. Коли ж я відкрила йому істину, Володимир пообіцяв, що якомога швидше знайде Аню та переконається, що з нею все гаразд, а тоді запропонував нам будь-яку суму за мовчання.

Зважаючи на його статус, не варто було сумніватися, що він так чи інакше отримає бажане, тож відмовлятися від такої щедрості було б справжньою дурницею.

Саме за ці кошти ми з Анею влаштували переїзд до іншого міста, де нічого б не зв’язувало нас з минулим і можна було сміливо починати життя з чистого аркушу.

Далі на екрані з’явилися кадри з поховання Гордієвичів. Спостерігаючи за тим, як три трумла опускається в землю, відчуваю, як з очей починають котитися сльози. Звісно, мені ніколи не вдасться забути муки, завдані тими монстрами, проте принаймні зараз я точно можу впевнено будувати майбутнє, не остерігаючись жодних небезпек.

Тепер я вільна та повністю готова до нового життя.

5.05.2024-30.09.2024

Ченстохова, Польща

Кінець