Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

— Якщо ви зазнаєте поразки, якщо ваша душа буде зруйнована, — ви знову станете мечами, — сказав він, і його голос був глибоким, сповненим жалю.

Ці слова відгукнулися в тиші, і їхній тягар ніби ляг на кожного з них. Дзуйхо відчув, як його серце стислося. Він розумів, що це не просто слова — це була їхня реальність, їхня доля, і думка про те, що вони знову можуть повернутися до колишнього, холодного існування, здавалася нестерпною.

Масамуне, що стояв поруч, мовчав, але його обличчя стало серйозним, він дивився на Мудреца, намагаючись знайти в його погляді щось, що дасть надію чи заспокоїть. Але він знав, що це не загроза, а істина, якій їм належить протистояти.

— Отже, наше нове життя — це не просто дар, це відповідальність, — промовив Дзуйхо, його голос звучав тихо, але в ньому була твердість. — Ми отримали можливість бути людьми, здобути почуття, зрозуміти зв'язок. Але якщо ми не впораємось, це все зникне.

Мудрець повільно кивнув, його погляд був сповнений жалю та мудрості.

— Так, саме так, — відповів він, його голос звучав м'яко, наче він говорив не з воїнами, а з тими, кого він оберігав, як своїх дітей. — Ваша сила, ваші почуття та ваш зв'язок — це те, що утримує вас у цьому світі. І якщо ви втратите цей зв'язок, ви повернетеся до тієї холодної тиші, з якої прийшли. Ви знову станете мечами, приречені на вічне очікування.

Ці слова вразили всіх. Мурасаме, насупившись, стиснув кулаки і з рішучістю подивився на інших.

— Я не допущу, щоб ми повернулися до колишнього життя, — сказав він, його голос був сповнений внутрішнього вогню. - Ми не просто зброя. Ми команда, і ми не дозволимо собі повернутися до того, що було.

Інугами Куроші тихо кивнув, його погляд був твердим і непохитним.

— Це не просто шанс бути людьми, це можливість бути справжніми воїнами, які захищають тих, хто потребує нас, — сказав він. — І ми битимемося, щоб зберегти це життя.

Фудзісане знову подивився на Дзуйхо, його очі висловлювали як рішучість, а й бажання зберегти все, що вони здобули друг з одним. Він знав, що не зможе винести думки про те, що втратить цей зв'язок, цю теплоту, яку він відчув уперше в житті.

Мудрець, бачачи цю рішучість, відчув тиху гордість та розуміння. Він знав, що ці юнаки пройшли через багато, і що їхні серця були сміливі.

— Запам'ятайте: тільки коли ви поєднані, коли ваші душі рухаються як одне ціле, ви зможете перемогти. Танець Меча – це не просто техніка. Це те, що утримує вас у цьому світі. Він ваш зв'язок, ваш щит і ваш захист, — сказав він, і його голос пролунав як обітниця.

Мудрець стояв перед своїми учнями, його спокійний погляд вивчав їхні рішучі обличчя. Він знав, що ці хлопці вже здобули достатньо сили і волі, щоб прийняти виклик, що стоїть перед ними. Але попереду на них чекав ще один крок, останній і найскладніший, який вимагатиме від них повної гармонії та розуміння.

Перед виходом він ще раз подивився на них, його голос пролунав впевнено і суворо, але разом з тим відчувався м'якість і турбота.

— Відпрацьовуйте два кроки, з'єднайте їх в один рух, як подих, — сказав він, і в його голосі звучала незмінна твердість. — Завтра я розповім вам про третій та останній крок Танцю Меча. Він стане завершенням вашої сили та ключем до перемоги.

Його слова повисли в повітрі, і юнаки стояли мовчки, усвідомлюючи, що їхнє тренування ще не закінчено, і що попереду на них чекає найбільше випробування, до якого вони готуються крок за кроком. Мудрець зробив ще один крок назад, його постать поступово зникала в сутінках, а очі виражали приховану тривогу і смуток, наче він знав, що третій крок вимагатиме від них більшого, ніж вони можуть собі уявити.

Він розвернувся і повільно пішов геть із майданчика, залишивши їх у тиші, оточених вихором пелюсток сакури, які продовжували кружляти в повітрі, наче втілюючи їхню внутрішню силу та рішучість.