Читати книгу - "Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити"

Правило 3

Користуйтеся законом великих чисел для того, щоб позбутися неспокою. Запитайте себе: «Які в мене шанси, що подія, яка мене непокоїть, справді станеться?»

Правило 4

Прийміть неминуче. Якщо обставини дужчі й ви неспроможні змінити або виправити якусь ситуацію, скажіть собі: «Це так. Це не може бути інакше».

Правило 5

Поставте «обмежувач» на свій неспокій. Проаналізуйте ситуацію і вирішіть, чи заслуговує вона на те, щоб ви турбувалися через неї. І турбуйтеся не більше, ніж цього вимагає здоровий глузд.

Правило 6

Хай минуле саме ховає своїх мерців. Не «пиляйте тирсу».

Частина IV

Сім способів сформувати у себе позитивне мислення

Розділ 12

Дев'ять слів, які можуть змінити ваше життя

Мені було легко відповісти на це питання: найголовніший урок, який я засвоїв у житті, — це усвідомлення важливості наших думок. Скажи мені, про що ти думаєш, і я скажу тобі, хто ти. Наші думки визначають нашу особистість. Наше ставлення до життя — чинник, що визначає нашу долю. Емерсон казав: «Людина — це те, що вона думає протягом дня». Хіба може вона бути іще чимось?

Тепер я точно знаю, що найбільша проблема, з якою ми зустрічаємося, полягає в тому, як правильно спрямувати наші думки. Якщо ми зможемо це зробити, то знайдемо шлях до вирішення усіх наших проблем. Великий філософ Марк Аврелій, що правив Римською імперією, висловив цю думку дев'ятьма словами, які можуть змінити вашу долю: «Наше життя є тим, що ми про нього думаємо».

Авжеж, якщо ми думаємо про щастя, ми почуваємось щасливими. Якщо нас охоплюють сумні думки, ми журимося. Якщо у наших думках знаходиться місце для страху, ми боїмося. Якщо ми постійно думаємо про хвороби, то можемо і справді захворіти. Якщо наші думки — про невдачу, вона обов'язково спіткає нас. Якщо ми сповнені жалю до себе, то люди уникатимуть нас. Норман Вінсент Піл сказав: «Ви — не те, що ви про себе думаєте; ви — саме те, що ви думаєте».

Вам здається, я пропагую примітивно оптимістичне ставлення до всіх ваших проблем? На жаль, ні. Життя не таке просте. Проте я вважаю, що ми повинні мислити позитивно, а не негативно. Іншими словами, ми маємо докладати всіх зусиль до вирішення наших проблем, але не турбуватися про них. Що я маю на увазі, коли кажу це?

Наведу один приклад. Щоразу, коли мені доводиться перетинати захаращені автомобілями нью-йоркські вулиці, я дбаю про те, щоб не потрапити під колеса, але не відчуваю при цьому неспокою. Дбати про щось означає усвідомлювати, в чому полягає наша проблема, і планомірно здійснювати кроки для її вирішення. А непокоїтися — це бездумно й гарячково кружляти навколо цієї проблеми.

Людина може вирішувати серйозні проблеми, крокуючи тротуаром з високо піднятою головою і квіткою в петельці піджака. Я бачив, як Лоуелл Томас поводився саме таким чином. Це сталося у ті часи, коли я мав честь працювати з ним. Ми демонстрували його відомі стрічки про військові кампанії Алленбі і Лоуренса під час Першої світової війни. Томас із помічниками знімав бойові дії не менш ніж на шести фронтах, а, найголовніше, вони привезли хронікальні кадри, що зображували Т. Е. Лоуренса і його екзотичну арабську армію, а також документальну стрічку про те, як Алленбі завоював Святу Землю. Виступи Томаса, що супроводжувалися демонстрацією фільмів «З Алленбі у Палестині і з Лоуренсом в Аравії», стали справжньою сенсацію в Лондоні й усьому світі. Через ці виступи на шість тижнів було відстрочено відкриття оперного сезону в Лондоні. Це дало змогу Томасові продовжити розповіді про свої неймовірні пригоди і демонструвати свої фільми в Королівському оперному театрі в Ковент-Гардені. Після сенсаційного успіху в Лондоні Томас вирушив у тріумфальне турне багатьма країнами. Потім протягом двох років він працював над фільмом про життя в Індії й Афганістані. Але невдовзі сталося неможливе: після численних і геть неймовірних невдач він опинився в Лондоні без шеляга в кишені. Я був із ним у цей час. Я пам'ятаю, як ми харчувалися в найдешевших ресторанах. Але ми не могли б дозволити собі навіть цього, якби не позичили грошей у одного шотландця — Джеймса Макбі, відомого актора. Суть цієї історії в тому, що навіть коли Лоуелл Томас потрапив у скрутну ситуацію і опинився по вуха у боргах, він усі свої сили спрямував на вирішення проблем, а не на безглузде хвилювання з цього приводу. Він знав, що якщо спасує перед труднощами, то від нього не буде ніякої користі нікому, в тому числі й кредиторам. Тому кожного ранку, вийшовши з дому, він купував квітку, засовував її у петельку свого піджака, і бадьоро, з високо піднятою головою, простував по Оксфорд-стрит. Томас мислив позитивно, не втрачав мужності і не дозволяв собі засмучуватися. Він розглядав поразку як елемент гри, як тренування для того, хто прагне досягти успіху в житті.

Наш умонастрій неабияк впливає на наші фізичні сили. Відомий англійський психіатр Дж. А. Хедфілд у своїй чудовій книзі «Психологія сили» наводить приголомшливий приклад, що ілюструє цей факт. «Я здійснив експеримент із трьома чоловіками, — пише він. — Я перевірив вплив навіювання на їхню фізичну силу, яку вимірював за допомогою динамометра». Він запропонував кожному з чоловіків з усієї сили стиснути динамометр. Умови експерименту змінювалися тричі.

Спершу Хедфілд виміряв силу стискання досліджуваних, коли вони перебували у звичайному стані. Середній показник динамометра при цьому становив 101 фунт. Потім він занурив досліджуваних у транс і навіяв їм думку, що вони занедужали. Після цього випробування середній показник стискання дорівнював лише 29 фунтам, а це — менше третини нормальної сили цих чоловіків. (Один із досліджуваних був професійним боксером, і коли йому сказали, що він захворів, то, за його словами, рука «стала зовсім маленькою, як у дитини»).

Врешті досліджуваних під гіпнозом переконали, що вони дуже сильні. Середній результат вимірів потому склав 142 фунти. Це означає, що коли свідомість чоловіків наповнилася позитивними думками про велику фізичну силу, їхня реальна фізична сила збільшилася майже на п'ятдесят відсотків.

Ось така неймовірна потужність нашого умонастрою.

Для того щоб проілюструвати справді чарівну силу, котру має наша думка, дозвольте розповісти вам