Читати книгу - "Кров фенікса, Анна Стоун"

Хлопчик одразу змахнув їх, намагаючись не піддаватися смутку. Але його думки знову повернулися до сім'ї.

Своїх батьків він не знав, як і Джина з Алексом. Морл говорив, що його підкинули до замкової брами, коли він був ще немовлям. Йому варто бути вдячним долі, що король його прийняв, а не віддав у притулок.

Тепер він має все. Він улюбленець короля. Чого ще можна побажати?

Попри це бажання дізнатися, хто він не згасло. Навпаки, йому ще більше хотілося побачити батьків. Щоб хоча б подивитися їм у вічі. Щоб вони відповіли: чому його покинули? І дізнатися: звідки цей дар? 

У Влада були деякі припущення, але вони здавались дурними. Як тільки в ньому прокинулася магія, його вчив особисто Морл. У ті моменти Влад не знаходив у нього жодного чарівного артефакту. Хоча король видавав звичайну каблучку за нього. Його магія була схожа на ту, що була у Влада. Але він так рідко користувався нею, що хлопцеві здавалося, що йому просто привиділося.

Надії, що Мартін розповість про те, що прочитав в архіві, танули з кожним візитом до нього. Влад не розумів, чому він вирішив усе сховати? Чому після цього чаклуна хотіли вбити? Чому? Висновок напрошувався сам собою — все, що йому говорили не правда.

_______

Тихої ночі. Сподіваюся, що у вас усе добре. У останні тижні, я відчуваю себе дуже виснаженою. Мені буде приємно, якщо ви напишете будь-який коментар) Це додасть мені сил