Читати книгу - "Габрієла"

— Але ж полковник щось таки робить…

— Брукує вулиці, прорізає дороги, садить квіти… Оце і все… Про шосе, приміром, він і гадки не має. Навіть прокладення шосейної дороги до Ітабуни не обійшлося без боротьби. Він посилався на домовленість з англійцями, власниками залізниці, і на цілу низку інших причин… А мілина? У нього якісь там справи з губернатором… Здається, що Ільєус ось уже біля двадцяти років тупцюється на місці…

Тепер Мундіньйо сидів мовчки. В голосі Капітана вчувалась щирість, пристрасність, він намагався переконати Мундіньйо, а той думав: «Він має рацію, запити полковників уже не відповідали запитам краю, що швидко йшов шляхом прогресу».

— Очевидно, ви маєте рацію…

— Звичайно, маю. — Капітан поплескав експортера по плечі.— Любий мій, хочете ви того чи ні, але у вас є лише один вихід — взятися за політичну діяльність…

— А навіщо?

— Бо цього вимагають Ільєус, ваші друзі, народ!

Капітан говорив урочисто, розводячи широко руки, немовби виголошував промову з трибуни. Мундіньйо Фалкан запалив сигарету.

— Це слід обміркувати… — І він на мить уявив, як входить до федеральної палати депутатом: колись він пророкував це для Еміліо.

— Ви навіть не уявляєте… — Капітан знову сів, вдоволений собою. — Ні про що інше зараз стільки не говорять. Всі зацікавлені в прогресі Ільєуса, Ітабуни, всієї зони. У вас би одразу з'явилось безліч прихильників.

— Я маю порадитись, а поки що не скажу ні за, ні проти. Але мені не хотілося б встрявати у якусь авантюру.

— Авантюру? Якби я вам сказав, що все це дуже просто і справа минеться без боротьби, я збрехав би. Боротьба буде, і, поза всяким сумнівом, буде вона нелегкою. Але відомо одне — ми можемо виявитися на коні.

— Мені треба все обміркувати… — повторив Мундіньйо Фалкан.

Капітан усміхнувся: Мундіньйо виявив зацікавленість, а від зацікавленості до згоди — один крок. В Ільєусі лише Мундіньйо Фалкан може виступити проти влади полковника Раміро Бастоса, він, і ніхто інший, лише він зможе помститися за батька Капітана. Хіба не Бастоси усунули старого Казузіньйо, довівши його до жебрацтва політичною боротьбою, що безславно закінчилася для нього. Хіба не через це Капітан залишився без спадщини і тепер цілком залежав від державної служби?

Усміхнувся і Мундіньйо Фалкан. Капітан прононує йому владу або, в крайньому випадку, підказує засоби, завдяки яким можна її досягнути. А влада — це те, до чого він прагне.

— Ви кажете, що мусите все обміркувати? Але зважте, вибори, як кажуть, на носі. Слід все розпочинати негайно.

— Ви справді вважаєте, що я матиму підтримку, що знайдуться люди, які захочуть приєднатися до мене?

— Вам варто лише зважитись. Не забувайте, що питання про мілину може стати вирішальним. Воно зачіпає інтереси всього населення. І не лише тут, а і в Ітабуні, в Ітапірі, у всій провінції. Ось побачите, прибуття інженера викличе сенсацію.

— А слідом за інженером прибудуть землечерпалки, буксири…

— І кому Ільєус усім цим зобов'язаний? Бачите, який у ваших руках козир? А знаєте, що слід найперше зробити?

— Що?

— Опублікувати в «Діаріо» серію статей, що викривають уряд, префектуру і показують усю важливість «мілинного» питання. Адже ж ми навіть газету маємо.

— Ну, газета не моя. Я, правда, вклав у неї гроші, щоб допомогти Кловісу, але у нього немає жодних зобов'язань переді мною. Мені здається, що він приятелює з Бастосами. Принаймні з Тоніко вони часто бувають разом.

— Він приятелює з тими, хто більше платить. Дозвольте мені ним зайнятись.

Мундіньйо вирішив удати, нібито він ще трохи вагається.

— І все ж таки, чи варто? Політика завжди видавалась мені брудною справою… Але коли для користі краю… — Він відчував комізм становища. — Можливо, це буде навіть цікаво, — додав він.

— Мій любий, якщо ви хочете здійснити свої плани і прислужитися Ільєусу, я не бачу для вас іншої можливості.

— Це так…

Біля дверей хтось сплеснув долонями, покоївка пішла, щоб відчинити. Характерна постать Доктора стала на порозі. Він вигукнув:

— Я заходив до вашої контори, щоб привітати зі щасливим поверненням. Не застав і ось з'явився сюди, аби таки привітати вас. — Його сорочка з накрохмаленою манишкою і стоячим коміром була мокра від поту.

Капітан поспішив оголосити:

— Як ви дивитесь на те, Докторе, щоб Мундіньйо Фалкан став нашим кандидатом на виборах?

Доктор підніс руки вгору.

— Яка разюча новина! Сенсація! — Він обернувся до експортера. — Якщо мої скромні послуги можуть виявитися корисними…

Капітан поглянув на Мундіньйо, немовби кажучи: «Бачите, я не збрехав? Кращі люди Ільєуса…»

— Але це поки що таємниця, Докторе.

Вони посідали. Капітан почав детально аналізувати роботу політичної машини краю і зв'язки між впливовими особами, зацікавленими у грі. Езекієл Прадо, наприклад, у якого є чимало друзів серед фазендейро, незадоволений Бастосами, оскільки ті не зробили його головою муніципальної ради…

Про мистецтво плітки

Насіб засукав рукава сорочки і окинув поглядом відвідувачів у барі. Всі вони в цей час були переважно приїжджими, що прибули до міста ненадовго, а то й просто на базар. Було також кілька пасажирів з «Іти», — вони тримали курс у північні порти. Постійних відвідувачів ще не було. Він підкликав Віко Фіно і забрав у нього пляшку португальського коньяку.

— Де це бачено? — обурився Насіб і підійшов з офіціантом до буфету. — Подавати різним забродам справжній коньяк?.. — Він взяв іншу, зозні схожу пляшку, з такою самою етикеткою, в якій були змішані португальський і вітчизняний коньяки, — на цій суміші араб непогано заробляв.

— Але ж це для моряків, сеньйоре Насібе.

— Ну то й що? А в чому їхня перевага?

Справжній коньяк, вермут без домішків, нерозмішані портвейн і мадеру подавали лише постійним відвідувачам і друзям. Він ні на мить не міг залишити бар — офіціанти одразу починали робити все не так. Якщо за всім не стежити самому, то за якийсь час можна піти з торбами по світу. Насіб відімкнув касу. Сьогодні слід чекати чималої кількості відвідувачів, а значить, буде безліч різних розмов. Через від'їзд Філомени він зазнав не лише матеріальної шкоди і зморився, але й втратив душевний спокій, не зміг реагувати на велику кількість новин та належно в них розібратися, аби потім наодинці з друзями все проаналізувати. Новин безліч, а на думку Насіба, немає нічого приємнішого (хіба що окрім їжі та жінок), аніж обговорювати