Читати книгу - "Том 3"

Пливіть, ловіть, біжіте, переймайте!

Пішла на дно!.. Давайте сітку! Невід!

Рибалка (з берега)

Пішла на дно? Шкода! Дарма шукати.

Не доберешся дна, тут мулко дуже.

(Гукаег на співця, що збирається кинутися в річку.) Вернись, не квапся, бо ще й сам потонеш.

Співець

(кидається до Тірци, за ним юрба розбуджених людей) Так я ж тебе, злочиннице, втоплю!

Юрба

Топіть її! топіть! вона посміла втопити наші святощі сіонські!

(Тягнуть Тірцу до річки, шарпають на ній одежу, плю-ють, хлоп'ята рибальські кидають в неї грудками мулу, інші в'яжуть їй руки баговинням.)

Молодий пророк самарійський (надбігає з-під дерева, де він молився)

Рятуй, Ізраїлю! Тут іудеї втопити хочуть дівчину невинну!

Набігає з усіх боків гурт самарян і бореться з іудеями, відбиваючи Тірцу.

Самаряни Втопити? За що? За якії вчинки?

іудеї

За святощі!

Пророк самарійський За брязкало старе!

Самаряни сміються. Іудеї лютують, бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає.

Співець іудейський

Гей, ти, левіте, поможи скарати злочинницю!

Та що мені до арфи?

Мене пісні й пророцтва не обходять.

Аби закон, пророків не потрібно.

Самаряни нарешті беруть гору і, відбивши іудеїв, ведуть Тірцу пі^ те дерево, де недавно молився їх молодий щюрок.

Пророк самарійський (до Тірци)

Стань тут, пророчице, олива сяя тебе покриє вітами святими, і грре кожному, хто зачецити поважиться святиню і тебе,— шма !, Ізраїль! не жить тому на світі!

(До самарян.)

Бог поскромив дівочими руками / безчельних іудеїв. Вам відомо,

які то святощі вона втопила?

Самаряпин Ти ж сам казав, що брязкало старе...

Пророк самарійський Те брязкало старе колись бриніло В руках Давидових.

Самаряни

Адонаї!

Пророк самарійський Оті лукаві струни гомоніли в палатах нашого царя Саула, вони його приспали, а тим часом престол точила іудейська зрада, мов шашель. Троп упав, Саул загинув, плачем нещирим заридали струни над смертю Йонатана і Саула в руках Давида, що згубив їх.

Не раз, не раз в Єрусалимі грали ті струни на погибель Самарії!

Тепер вони загинули без сліду,

__ як і пиха царів єрусалимських!

1 Слухай (евр.)-Ред.

7 Леся Українка, т. 3. 177

Самаряни

Хвала пророчиці, новій Деборі!

Ой, дайте їй тимпан! * Нехай заграє, танФк нам заведе, як Маріам, що святкувала згубу фараона!

Честь Самарії! Смерть Єрусалиму!

Дівчина-рамарянка подає тимпана Тірці. Тірца мовчки одводить його рукою і стоїть, похиливши чоло.

Пророк самарійський

Вона не хоче грати на руїні.

Дівоче серце жалісливе, браття.

Настане день, ми підем з сього поля, ген-ген туди, на гору Гарізім.

Там, на високім місці, ми запалим вогонь святий в свяченому гаю.

Там Тірца нам пророкувати буде про нашу Самарію.

Тірца

Ні, ніколи я не піду на гору Гарізім.

Не йдіть і ви. Забудьмо нашу зваду.

Саул з Давидом вкупі на тім світі.

Що Самарія? Що Єрусалим?

Руїна! пустка!

Левіт

(з гурту, що не вступав до бійки за Тірцу)

А святий жертовник?

Стоїть він цілий.

Тірца

Тільки без жертов.

Левіт

В нас є закон, а там стоїть виразно, що є одно на світі боже місто —

Давидове, одна оселя божа — храм Соломонів.

Самарянин Де ж той храм?

В законі.

Самаряни сміються.

Левіт

Безумним сміхом бог значить безумних.

В законі жодна літера не гине.

Там все стоїть навіки нерушимо.

І кожний камінь храму є безсмертний, бо він стоїть записаний в законі.

/ Пророк самарійський

І що ж вам з того?

Левіт

Нечестивий запит!

Як «що»? Закон потрібний для закону, як бог для бога. Ми його раби і мусимо йому служити сліпо.

- Пророк самарійський

Та чим служити?

Левіт

Берегти святині.

Щоб жертов не давалось поза храмом, щоб не зміняв ніхто в законі й слова.

Другий самарянин (молодий)

А ми тим часом розберем руїни і занесем каміння в Самарію!

Жертовник ваш на Гарізім поставим і жертву принесем в святому гаю!

Гурт іудеїв (що надійшов потроху слухати сперечки)

Собаки самарійські! Ось чого ви прийшли сюди, як злодії вночі!

Прийшли святиню нашу обкрадати?

Гурт па гурт починає настуиати. Левіт береться за камінь і наміряється в пророка самарійського.

Т і р д а

Спиніться ви! Дозорець вавілонський з намету вийде і рабам накаже ч

вас бичувати. Не будіть його!

Голоси з обох гуртів

Се правда! тихше! годі, схаменіться!

Тірца

Сліпі! нещасні! Чи не видко вам, що саме час настав справдити слово Ісаії-пророка? Вже пора, щоб лев з ягням як браття поєднались.

Іудин лев нехай шакалів душить, а не займа господнюю отару.

Співець іудейський

Сама посіяла між нами зваду, а хочеш мир зібрати? Пригадай: хто сіє вітер, той збирає бурю.

Тірца

Посіяно і зібрано давно.

Не вчора й не сьогодні,— он стернею чорніє по жнивах широке поле.

(Показує геть навколо на простір, укритий руїнами й бездомним людом.)

Час братися до іншої сівби і ждати інших жнив. Але не вам судилось розкувать ярмо залізне на коси та серпи. Он ті, малії, он ті, що в куренях та при багаттях удосвіта працюють неоспало, вони жнива для господа готують, а ви, мов скорпіон в своєму гніві, самі собі отрути завдасте, самі себе пожрете, мов ті змії, що бог колись паслав па кару нам.

Пророк самарійський

Хто тут тебе поставив за пророка?

Прилюдно жінці личило б мовчати!

Тірца Хто звав мене Деборою новою?

Хіба не син твого народу? Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: «Встань, Ізраїлю, повстань!» І встане люд, мов хвилі серед моря, і божий дух ті хвилі оживить.

І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітовапа, ся земля, де ми тепер блукаєм, мов вигнанці, мов стадо згублене па бездоріжжі.

Чого блукати нам? Чого шукати?

Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів’ю й потом? Стовп огняний не поведе нікуди, не скаже хмарний стовп: іди за мною. Не спустить бог нові скрижалі з неба — ще ж не сповнився й давній заповіт. Устань, Ізраїлю! Зори плугами се бойовисько, не давай пі кроку землі обітованої. Посій понад границями пшеницю добру, відгородись житами від пустині.

Склади каміння все у підмурівки, щоб де казали люди: тут руїна; щоб мовили: колись