Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

У міфології Давньої Індії та інших прадавніх цивілізацій існують легенди про Чорне Сонце — Люцифера (у тибетських легендах це зірка Тиш'я, у ранньоантичних — зірка Немезида або Прозерпіни). Зірка Люцифера тлумачиться у легендах як друге Сонце — невидиме, але таке, що важить для життя на Землі аж ніяк не менше, ніж видиме світило. Все це вважали вимислом. І раптом у нашому XX столітті справді відкривають двійник Сонця (чорний карлик а масою у три відсотки від сонячної). Але що особливо цікаво: останніми роками вчені схильні думати, що саме періодичне наближення Люцифера-Немезиди (другого Сонця) створює непередбачувані зміни в конфігурації орбіт Землі та, інших планет, що зумовлює нетривіальні мутації структур морфогенетичних полів (появу нових біологічних видів), про що і твердять прадавні легенди!

Відомо було й те, що генезис рослинного і тваринного світів відбувався нарізно, паралельно (а не так, як гадали ще недавно наші сучасники: спочатку, мовляв, з'явилася флора, а вже від неї пішла фауна). Просто одразу Земля засівалася насінинами флори і фауни за певною системою.

Що ж до стабільності обсягу знань, то цей факт ще не доведений, але ми вже готові визнати, що Платон не зовсім помилявся щодо знань, вважаючи їх «спогадами душі».

ЛОГОС — ТЕРМІН АРІЙСЬКИЙ

Споконвіку було Слово… Біблія

— Окремо слід сказати про інформаційний підхід аріїв до дійсності. Інформатика навіть для нас — річ нова. Недарма XX століття визначаємо як століття інформатики, яка виступає у трьох іпостасях — як наука, як технологія і як соціальна інфраструктура (каркас штучної «нервової системи» суспільства). Усе це спрямовано на вивчення й використання з метою поступу інформації — головного ресурсу людства на сучасному етапі. Лише нещодавно інформація стала предметом вивчення. Теорія інформації як галузь науки з'явилася лише наприкінці 40-х років. ЕОМ — засіб її технологічного втілення — теж дітище повоєнного періоду. У першому виданні «Большой Советской Энциклопедии», випущеній у 30-ті роки, не було навіть терміна «інформація». Цей термін якщо й вживали, то в «репортерському» розумінні — як вид газетного матеріалу. І лише в останні два десятиріччя з ним стали пов'язувати цілі галузі індустрії й широкомасштабну наукову дисципліну.

Вважається (це важливо підкреслити), що практична інформатика з усіма її комп'ютерними, телекомунікаційними технологіями — це лише зоря нової ери. Це перші несміливі кроки в новий світ, щось на зразок того, що робила авіація на початку XX століття.

І раптом… — знову це «раптом» — виявляється, що принаймні основні елементи інформатики (включаючи теорію інформації і машини для її опрацювання) були відомі людству ще з доантичних часів. Більше того, інформатика застосовувалася досить масштабно, якщо вірити історичним джерелам, які дійшли до нас і які ми лише в останні десятиріччя змогли ідентифікувати.

Наприклад, саме поняття «інформація», в його науковому розумінні, було чи не найголовнішим поняттям античної і доантичної (арійської) науки. Мова йде про «логос», поняття, що прийшло зі сходу і яке філософи, як то кажуть, затягали за два тисячоліття. Лише останнім часом ми зрозуміли, що воно означало насправді. Як тільки не перекладали поняття «логос»: «думка», «знання», «ідея», «розум», «визначення», «пояснення» тощо. І кожного разу відчувалася якась неповнота, неточність перекладу. Це не давало змоги зрозуміти Платона, ведичні тексти. Нарешті нещодавно в США за допомогою ЕОМ здійснили ретельну ідентифікацію цього терміна. З'ясувалося, що найближче він стоїть до термінів «число», «слово», «інформація».

«Тепер, — пише Т. В. Васильєва, — термін «логос» перекладаємо як «слово». Після обхідного шляху через розум, визначення, пояснення і т. ін. знову приходимо до того, що «логос є думка, висловлена в мові, думка виголошена» [Васильева Т. В. Беседа о логосе в платоновском «Теэтете» // Платон и его эпоха. — М., 1979.—С. 287]. Та це ж семантична інформація, до розуміння якої західна наука дійшла лише в 50—60-ті роки XX століття!

У діалозі Платона «Тімей» знаходимо докладний виклад проблем кодування (основи теорії інформації), значення котрих швидко зростає в наші дні. А візьмемо провіщення, завбачення жерців. У Месопотамії, Індії існувало два способи їхнього спілкування з божеством: дійовий (оперативний) і магічний. В обох випадках можливі два види відповідей: один бінарний, тобто 'так — ні», другий, заснований на певному коді [Див.: Оппенхейм Л. Древняя Месопотамия. — М., 1990.—С. 17]… Спосіб інформаційного пошуку жерця нічим не відрізнявся від сучасного пошуку, що ґрунтується на використанні бінарної конструкції («так — ні»), яка стала інформаційною одиницею — бітом. На використанні цієї одиниці ґрунтується вся сучасна комп'ютерна інформатика.

Коли я вже заговорив про комп'ютери, зазначу, що аналіз традиційної буддійської методики навчання медитації виявляє її разючу схожість з алгоритмами, до яких прийшли дослідники штучного інтелекту (ЕОМ 5-го покоління). З'ясувалося також, що давньоіндійська методика неначе призначена для програмного навчання, розрахованого на серійні персональні комп'ютери.

Духовне життя аріїв багато в чому детерміноване не технологіями матеріального виробництва, а існуванням певного світового інформаційного поля, що містило й переносило інформацію про фізичні об'єкти, технологічні й метричні властивості — такі, що могли породжувати космоголографічний ефект. Ідеться про можливості створювати на величезних відстанях за допомогою інформаційного поля зображення (образи) фізичних об'єктів (включаючи «інопланетян»).

Наявні джерела дають змогу зробити висновок: вищі жерці індуїзму за допомогою медитаційних прийомів викликали на прямий (візуальний) контакт своїх богів, котрі раптово «виходили з каміння». Тобто йдеться, напевно, про вміння використовувати голографічні властивості вакууму як інформаційного середовища. Сучасній науці ще далеко до такого вміння. І справа тут, скоріше, не в нашому вмінні, а в здатності позаземних цивілізацій викликати голографічні ефекти на космічних відстанях, що ми спостерігаємо нині під час «зустрічей» з інопланетними «суб'єктами». Але чи це справді суб'єкти, чи їх голографічні зображення? Чи не сприймаємо ми знаки за денотати?

Інформатика, як відомо, ґрунтується на обчислювальній математиці з такими її атрибутами, як алгоритми та програми. Все це з'явилося лише в другій половині XX століття (до цього потреби в обчислювальній математиці у нас не було). Так от, бурхливий розвиток прикладної (обчислювальної) математики — своєрідне повторення минулого. Обчислювальна математика потребує спеціального інструментарію, насамперед ЕОМ. Проте за давніх (арійських) часів також були математичні «машини», точніше, обчислювальні пристрої, причому в широкому користуванні. До таких відносять, для прикладу, мегалітичну споруду в Англії — Стоунхендж, єгипетські й давньоіндійські піраміди й храми, а також піраміди доколумбових народів