Читати книгу - "Сурма лебедя"

Він облетів коло, вибрав відкриту місцину й точно о 16:52 плюхнувся на плесо — приводнився. Його сурма дзенькнула об грифельну дощечку, дощечка стукнулася об медаль за врятоване життя, медаль цокнулась об крейдяного олівця, а вже той олівець обкрутився своєю шворочкою навколо торбинки-скарбнички. Не зайвим буде сказати, що те його приводнення зчинило таки справжній переполох. Місцеві качки й гуси аж ніяк не сподівалися такої надзвичайної події: щоб великий лебідь-сурмач та впав до них просто з неба! Та ще й навантажений стількома особистими набутками!

Але Луї не звернув ані найменшої уваги на інших птахів. Він мав з’явитися вчасно на ділове побачення. Та ось він уздрів чоловіка, що стояв, спираючись на поруччя біля Пташиного будинку. Вбраний той був у пурпуровий костюм, а на голові мав тірольського капелюха. Вираз його обличчя був умудрено-проникливий, от ніби він знав забагато всякої всячини, більшу частину якої взагалі варто б і не знати.

«Ото ж і має бути Ейб-Щасливчик Льюкас!» — подумав Луї і швидко підплив до того місця, де стовбичив пурпуровий чоловік.

— Ку-гуу! — привітався він через сурму.

— Вітаю! — відгукнувся Льюкас. — Ви прибули хвилина в хвилину. Сенсаційне приводнення. Ласкаво прошу до Філадельфійського зоосаду, який кишить рідкісними ссавцями, птахами, рептиліями, земноводними та рибами, включно з акулами, скатами й іншими рибоподібними хребетними. Остерігайтеся диких звірів, бо тут їх повно: змії, зебри, мавпи, слони, леви, тигри, вовки, лисиці, ведмеді, гіпопотами, байбаки, скунси, яструби та сови. Сам я рідко тут буваю — моя робота прив’язує мене до захеканого серця великого цього міста, де я працюю міняйлом. Я перебуваю під великим пресом моєї роботи. Як вам мандрувалося від Бостона?

«Без пригод, — написав Луї на дощечці. — Я вклався у свій час. А що ви скажете про мою роботу?»

— Доречне запитання, — відгукнувся містер Льюкас. — Ваша робота розпочнеться п’ятнадцятого жовтня. Контракт уточнено остаточно. Ваше робоче місце — вельми славний нічний клуб. Це там, за річкою. Місце високої моди й низьких цін, людне перехрестя. Вас викликатимуть, щоб ви з’являлися на очі ясної публіки й ощасливлювали її своєю сурмою — щовечора, крім неділі. Іноді ви зможете виступати із джазовим гуртом: «Лебідь Луї — сурмач». Ваш гонорар дуже добрий. Як подумаю про нього — аж серце звеселиться. Багатство й щастя там, де стрілися лебідь Луї і Щасливчик Льюкас — Велике Серце. Комісія за моє посередництво — лише десять відсотків, чиста дрібничка.

«А як я дістануся до того нічного клубу?» — через дощечку запитав Луї, збагнувши лише половину з того, що набалакав містер Льюкас.

— У таксі, — відповів містер Льюкас. — Будьте біля Північного входу в зоосад — це перехрестя Жірар-авеню й Тридцять четвертої вулиці — о дев’ятій вечора п’ятнадцятого жовтня. І то буде вікопомна вечірка! Там на вашу милу особу чекатиме таксі, яке й відвезе вас до клубу. Водій — мій друг. Він також стогне від своєї роботи.

«А хто платить за таксі?» — через дощечку запитав Луї.

— Я, — відповів містер Льюкас. — Щасливчик Льюкас, щедре серце, оплачує таксі для лебедя Луї. І, до речі, я бачу, ви носите калитку, й вона у вас туго напхана грошовими знаками. То я вам пропоную, від щедрот мого великого серця, щоб ви передали ту калиточку мені — якраз на час вашого перебування у Філадельфії — великому місті, переповненому злодіями, в тому числі кишеньковими.

«Ні, дякую! — написав Луї. — Триматиму калитку при собі».

— Теж чудово, — мовив містер Льюкас. — А зараз я хочу привернути вашу увагу до ще однієї дрібнички. Більшість птахів, що плавають у цій розкішній лагуні, перенесли хірургічну операцію. Добрість спонукає мене розповісти вам, що працівники зоосаду зазвичай відтинають птахам-прибульцям кінчик одного крила. Це безболісна операція, до якої залюбки вдаються й інші зоосади по всьому світу. Пеннотомія — так, здається, вони це називають. Завдяки цій операції водяний птах утрачає здатність полетіти за межі загорож цього саду: птах не може здійнятися у повітря, бо, коли одне крило коротше іншого, порушується рівновага птаха. І всяку його спробу здійнятися у повітря спіткає невдача. Одне слово: такий птах не зможе літати. Наперед відчуваючи відразу, яку ви безперечно відчули б до перспективи мати одне ваше крило вкорочене, я наблизився до чоловіка, що відповідає за птахів, із пропозицією. І він погодився не обтинати вам одного крила. Про це домовлено. Він — людина честі. Ваша свобода пересування залишиться недоторканною. Вам не зроблять пеннотомії. Але за таку велику добрість із боку керівництва Філадельфійського зоосаду вам доведеться щонеділі надвечір біля цього озера давати безплатний концерт для людності Філадельфії та для гостей міста, які приходять сюди відсвіжитися. Згода?

«Так, — написав Луї. — Я даватиму щонедільні концерти».

— Чудово! — мовив містер Льюкас. — Бувайте здорові! Тож біля Північного входу о дев’ятій! П'ятнадцятого жовтня! На вас чекатиме таксі. Бажаю вам гарної гри, Солодкозвучний Лебедю! Ви станете найкращою подією, що відбудеться тут, у Філадельфії, після Конституційних Зборів 1787 року!

Цього Луї не зрозумів, але поклоном голови попрощався з містером Льюкасом і поплив до острова, що виднів посеред озера. Ступивши на берег, він дав лад своїм речам, почистив пір’я і відпочив. Не був він певен, сподобається йому ця нова робота чи ні. Як і не знав того, сподобався чи ні йому містер Льюкас. Але йому до зарізу потрібні були гроші, а коли вам дуже потрібні гроші, ви залюбки змиритеся із труднощами й непевностями заробітку. В усій цій справі була одна безперечно хороша річ — сам зоосад. Здавався він таким милим-премилим місцем — попри почуті Від містера Льюкаса жахи з обтинанням кінчика одного крила. Але Луї не мав наміру віддавати своє крило на обтинання.

«Я дам такого лупня всякому, хто тільки спробує скоїти це зі мною!» — сказав він подумки.

Йому