Читати книгу - "Загадковий нічний інцидент із собакою"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Потім я зазирнув у шухляди з обох боків нічного столика, але там були лише аспірин, гострозубці для нігтів, батарейки, зубна нитка, тампон, носовички й запасний штучний зуб, який Батько тримає на випадок, якщо загубить той штучний зуб, який йому довелося вставити в дірку, коли він вибив справжній зуб, впавши з драбини під час того, як прибивав годівничку для пташок у саду, але моєї книжки там також не було.
Тоді я став шукати в одежній шафі. Вона була повна одягу, який висів на плічках. А нагорі була невелика полиця, куди я зміг зазирнути, коли став на ліжко, але довелося зняти взуття, оскільки я міг залишити брудні відбитки, а це була би підказка Батькові, що я проводив обшук. Але на поличці виявилося ще кілька порножурналів, зламаний тостер для сендвічів, 12 дротяних плічок і старий фен, який колись належав Матері.
На дні шафи лежала велика пластикова скриня для інструментів, і вона була повна інструментів для Ремонту Своїми Руками, як-то: дриль, пензлик, кілька гвинтиків і молоток, і все це я побачив, не відчиняючи скрині, оскільки вона була зроблена з прозорого сірого пластику.
Потім я побачив, що під скринею для інструментів лежить іще одна коробка, тож я вийняв скриню з шафи. Інша коробка була старою картонною коробкою для сорочок — вона так називається, бо колись люди купляли в таких сорочки. І коли я зазирнув у коробку для сорочок, то побачив там свою книжку.
І я не знав, що мені робити.
Мені стало радісно, оскільки Батько не викинув мою книжку. Але якби я її забрав, то він би дізнався, що я копирсався в його кімнаті, і він би дуже розсердився, а я обіцяв не копирсатися в його кімнаті.
Потім я почув, як біля будинку зупинився його фургон, і зрозумів, що мені треба думати швидко й бути кмітливим. Тож я вирішив залишити книжку на місці, оскільки подумав, що Батько не мав наміру її викидати, якщо поклав її в коробку для сорочок, і я зможу продовжити писати книжку в іншому зошиті, який я ретельно ховатиму, а згодом, може, він передумає й поверне мені першу частину книжки, і я зможу переписати туди продовження. А якщо він ніколи її не поверне, то я все одно зможу пригадати більшу частину написаного тексту, тож наведу його в другій таємній книжці, а якщо захочу звіритися й переконатися, що все правильно запам’ятав, то прийду в кімнату Батька, коли його не буде вдома, і звірюся.
Потім я почув, як Батько зачинив дверцята фургона.
І тоді я побачив конверт.
Цей конверт, адресований мені, лежав у коробці для сорочок під моєю книжкою разом із іншими конвертами. Я його взяв. Він був неушкоджений. На ньому стояв надпис:
Крістоферу Буну
Рендольф-стрит, 36
Свіндон
Вілтшир
Я побачив, що інших конвертів дуже багато й всі вони адресовані мені.
Далі я помітив, як були написані слова «Крістофер» і «Свіндон». Вони були написані ось так:
Я знаю лише трьох людей, які малюють невеликі кола замість крапок у літері «і». Одна з них — Шивон, другий — містер Локслі, який колись викладав у мене в школі, а третьою була Мати.
Потім я почув, як Батько відчиняє двері з парадного ходу, тож я дістав з-під книжки один конверт, опустив кришку на коробці для сорочок, поклав на неї зверху скриню для інструментів і дуже обережно причинив двері шафи.
— Крістофере? — гукнув Батько.
Я нічого не відповів, оскільки він міг розчути, звідки я до нього озиваюсь. Я встав, обійшов ліжко й зупинився біля виходу з кімнати, тримаючи в руці конверт і намагаючись поводитися якомога тихіше.
Батько стояв перед сходами на першому поверсі, і я подумав, що він неодмінно мене помітить, але він передивлявся ранкову пошту, і його голова була нахилена вниз. Потім він відійшов від сходів і попрямував на кухню, а я дуже тихо зачинив двері до його кімнати й пішов у свою спальню.
Мені хотілося роздивитися конверт, але не хотілося сердити Батька, тож я сховав конверт під матрац. Потім я спустився на перший поверх і привітався з Батьком.
— То чим ти сьогодні займався, юначе? — спитав він.
— Сьогодні ми проходили Життєві Навички з місіс Ґрей. А саме як користуватися Грошима й Громадським Транспортом. На ланч я з’їв томатний суп і 5 яблук. Після обіду я займався математикою, а потім ми пішли до парку з місіс Пітерс і збирали листя для колажів, — відповів я.
— Чудово, чудово. Що бажаєш погамати? — спитав тоді Батько.
«Погамати» — це «поїсти».
Я відповів, що хотів би печену квасолю й броколі.
— Гадаю, це можна легко організувати, — сказав Батько.
Я сів на диван і трохи почитав книжку, яку я тоді читав, під назвою «Хаос» Джеймса Ґлейка.
Потім я пішов на кухню й сів їсти свою печену квасолю й броколі, а Батько їв сосиски, яєчню й смажений хліб і запивав їх чашкою чаю.
— Я збираюся повісити полички у вітальні, якщо
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Загадковий нічний інцидент із собакою», після закриття браузера.