Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Млинці? Чудова ідея! — зрадів Аркадій, приваблений на кухню приємним ароматом. І тут же вкрав з тарілки свіжий, щойно з пательні тонкий рум'яний млинець, все це гарячій. — О, смачно!
— Дякую, — усміхнулася я, розливаючи пательнею нову порцію тіста.
— Тільки наче у нас молоко вчора закінчилося? — задумався чоловік, потягнувшись лапкою до наступного смаколика, що лежав маленькою стопкою на тарілці. — Коли встигла сходити купити?
— Ніколи, — зітхнула я. А трохи подумавши, чесно зізналася: — Вони на моєму грудному молоці.
— Е-е-е… шо? — гикнув некромант, мало не вдавившись.
— У мене вчора зайве молоко прибуло, зцідила і поставило в холодильник. За добу Клавіку так і не знадобилося, а виливати шкода. От думаю, чого добру пропадати? Та й вирішила на ньому млинців на сніданок насмажити.
— Та гаразд… — протягнув чоловік, повільно усвідомлюючи реальність. — Хоча загалом ти маєш рацію, молоко зараз дороге коштує. Тим паче, що справді смачно вийшло, — несподівано посміхнувся він і, стягнувши ще один млинець з тарілки, почав його з апетитом пережовувати.
— Дочекався б, поки закінчу. Я їх там збиралася ще варенням перемазувати. Снідав би нормально, з чаєм, — усміхнулась я.
— Ніт, просто з пательні смачніше, — підморгнув Арк, перехоплюючи наступний млинець ще навіть до того, як я встигла донести його на лопатці до тарілки. — Та й часу зараз особливо немає. Щойно дзвонило начальство, сказали прийти раніше. У них там для мене термінова робота. Знайшли трохи заваляний труп якогось каламутного типа. Вбили його, судячи з усього, кілька днів тому, і він дуже схожий на того, кого як нападника описували кілька жінок, зґвалтованих на вулицях протягом останніх кількох місяців. Шансів на те, що в його макітрі хоч щось збереглося, небагато, але може вдасться допитати фантома.
— Нічого собі, — задумливо насупилась я.
— Ага. Тож треба якнайшвидше бігти в морг. У такій справі кожна година може бути останньою для періоду, коли з небіжчика некромант може витягти ну хоч щось.
Проковтнувши ще кілька млинців, Аркадій попрощався і вийшов з квартири. Я ж, досмажуючи останні з тіста, що залишилося, трохи задумалася.
Те, що чоловік уперше ось так, на тверезу голову і без напруження, просто поговорив зі мною про свою роботу, було не просто приємно, а щиро мене порадувало. Можливо, насправді не все втрачено, і ще є шанс домогтися прихильності красунчика, який, будучи моїм чоловіком, як мінімум мене дуже приваблював, викликаючи бажання зайнятися з ним… подружнім обов’язком.
Ось тільки розказане дуже мене стурбувало. Звичайно, напевно, таким великим містом бігає не один ґвалтівник. Тільки ось не варто було виключати хоч невеликої, але реальної ймовірності того, що знайдений вартою труп і той виродок, який напав на мене кілька днів тому — справді одна особа. І якщо так, то виникало інше питання: як довго ця людина прожила після своєї невдалої спроби зґвалтувати мене в темному провулку? Але ж не може бути такого…
Так-так, до тієї ночі я бачилася з Дем'яном лише кілька разів. Проте мені все одно не хотілося вірити, ніби він міг убити цього чоловіка, а не потягти його до варти, як збирався.
Варта.
Чорт!
Тієї ночі в мене був шок, і доволі серйозний. Спочатку я підслухала дивну розмову мого чоловіка і Еммою, і відразу після того на мене напав хворий виродок, що приставив ніж до мого живота і ледве не зґвалтував мене. Тому тоді я не могла взагалі ні про що думати, крім якнайшвидшого повернення додому, до сина.
Але ж... адже якби Дем'ян збирався відвести того чоловіка до варти і здати як ґвалтівника, там би, напевно, зажадали свідчень жінки, на яку він напав!
По шкірі пробіг мороз. Повірити у все це було надто страшно.
Може розповісти Аркадію? Ось тільки тоді доведеться зізнатися і в тому, що стежила за ним. І в тому, що чула їхню розмову з Еммою. І в усьому іншому, що знаю, але чого не повинна знати. Адже я просто не уявляю, як все це може позначитися на мені, нашій сім'ї і ще невідомо чому.
Тож для початку потрібно все добре обміркувати. Зібрати якнайбільше фактів, а потім робити висновки. Що, як знайдений вартою труп — то не мій нападник? А я вже собі тут вигадала трилер про маніяка-листоношу, від якого сам Стівен Кінг у штани б наклав. Потрібно спочатку все з'ясувати. Але як?
Перебираючи в мозку всі варіанти, я дійшла більш-менш очевидного висновку: треба вирушити до Арка на роботу і подивитися на знайдений вартою труп. За словами чоловіка, зараз його передали йому для експертизи. Яка, за найскромнішими підрахунками, має забрати не менше трьох-чотирьох годин, якщо не більше. Виходить, весь цей час тіло лежатиме в робочій лабораторії некроманта. Мене ж, як його дружину, вже знають у відділку, і якщо я прийду до нього — пропустять. А там треба буде просто попрямувати не прямо до кабінету судмагекспертів, а проникнути в лабораторію. У разі чого завжди можна вдати дурненьку і прикинутися, ніби повернула не туди. Одного ж погляду на пику того виродка, який напав на мене, мені вистачить, щоб зрозуміти, чи це він… навіть якщо тіло вже добряче підгнило.
Отже, план дій є, лишилося тільки його здійснити. Але спочатку треба трохи почекати. З огляду на обсяг роботи, який повісили на Арка, час у мене є. Більше того, через пару годин після напруженого використання сил йому, наскільки я знала, потрібно зробити невелику перерву. Ось саме під час неї і можна буде пробратися до лабораторії. Поки ж треба почекати ці пару годин, перш ніж бігти в третій слідчий відділок варти.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд», після закриття браузера.