Читати книгу - "Вмираюче світло, Джордж Мартін"

Він прокинувся з почуттям провини. Був опівдні. Він моргнув і згадав, що обіцяв Гвен зайти вранці. І ось ранок минув, а він усе проспав. Дерк схопився, поспішно одягнувся, пошукав Руарка і, не знайшовши ні його, ні будь-яких повідомлень про те, куди той пішов і на скільки, він помчав нагору, сунувши під пахву дисертацію Вікарі.

На його стукіт двері відчинив Гарс Джанасек.

– Так? – похмуро запитав рудобородий кавалаанець, одягнений лише у вільні штани. На правій руці його красувався незмінний залізний браслет. Поглянувши на його оголене торс, Дерк відразу зрозумів, чому він не носить сорочки з глибоким вирізом, які, мабуть, так подобалися Вікарі. Ліву частину його грудей від пахви перетинав кривий, глибокий шрам.

Джанасек перехопив його погляд.

- Невдала дуель, - різко сказав він. - Я тоді був надто молодий, але надалі такого не повториться. Що вам треба?

Дерк спалахнув.

- Я хочу бачити Гвен, - відповів він.

– Її тут немає, – відрізав Джанасек вороже й почав зачиняти двері.

- Зачекайте. – Дерк рукою притримав двері.

- Ну що ще?

- Ми домовилися зустрітися з Гвен. Де вона?

- Вона на роботі, Т'Ларієн. Ви мене ощасливите, якщо запам'ятаєте, що вона є екологом, надісланим сюди Спільнотою Айронджейд для виконання важливої ​​роботи. Вона й так витратила вже два дні на ваше ознайомлення з нашими пам'ятками. Тепер, як їй личить, вона знову приступила до роботи. Вони з Аркіном Руарком узяли прилади і вирушили до лісу.

- Вона нічого не сказала мені вчора ввечері, - наполягав Дерк.

– Вона не зобов'язана інформувати вас про свої плани, а також запитувати у вас дозволи. Її з вами ніщо не пов'язує.

Дерк згадав про сутичку, яку він підслухав напередодні увечері, і в нього виникла підозра.

– Дозвольте увійти, – попросив він. - Я хочу повернути це Джаану і поговорити з ним, - додав він, показуючи Гарсу шкіряну папку.

Насправді він хотів з'ясувати, чи не ховають вони від нього Гвен. Джанасек витікав ворожість, і було б нерозумно намагатися силою проникнути до кімнати.

– Джаана немає вдома. Крім мене тут нікого немає, і я збираюся йти,

- Джанасек простяг руку і вихопив папку у Дерка. – Але я можу передати йому. Гвен взагалі не слід давати це вам.

- Хвилинку! - Вигукнув Дерк. Його осяяло. – Те, що я прочитав, дуже цікаве. Чи можу я увійти і поговорити з вами про це? Лише кілька хвилин. Я вас не затримаю.

Несподівано Джанасек змінився. Він усміхнувся і відступив, запрошуючи Дерка увійти.

Дерк швидко озирнувся. Вітальня була порожня, камін охолонув, всі речі були на своїх місцях. У їдальні у відкриту арку їдальні теж нікого не було. У квартирі панувала тиша. Жодних ознак Джаана чи Гвен. Зважаючи на все, Джанасек сказав правду.

Невпевненим кроком Дерк перетнув вітальню, зупинився перед каміном із чудовиськом. Джанасек мовчки дивився на нього, потім обернувся і вийшов. Він тут же повернувся, на ходу застібаючи гудзики чорної сорочки, що вигоріла, поверх якої вже був одягнений металевий ремінь з кобурою.

- Куди ви? - Запитав Дерк.

- Звідси не видно, - усміхнувся Джанасек.

Він відстебнув клапан кобури, вийняв лазерний пістолет, перевірив заряд на рукоятці, потім вклав його в кобуру. Раптом знову вихопив його спритним рухом правої руки і спрямував на Дерка.

– Страшно? - Запитав він Дерка.

- Так, - відповів Дерк і відійшов від каміна.

Джанасек знову посміхнувся. Він вклав пістолет у кобуру.

- Я вмію стріляти з дуельного лазера, - сказав він. - Але мій тейн робить це краще. Щоправда, я можу стріляти лише правою рукою. Ліва все ще болить. Шрам тягне, тому грудні м'язи з лівого боку менш рухливі. Але це не має значення. Здебільшого я – правша. Права рука завжди спритніше лівої, ви знаєте. - Його права рука лежала на пістолеті, і глоустоуни чорного браслета світилися, як чиїсь очі.

- Шкода про ваше поранення, - поспівчував Дерк.

- Я припустився помилки, т'Ларієн. Можливо, за молодістю. Проте помилка була серйозною і могла призвести до неприємного результату. У певному сенсі я легко відбувся, - він уважно подивився на Дерка. – Декому слід бути обережнішими і не робити помилок.

– Так? – Дерк зобразив безневинну усмішку.

Деякий час Джанасек мовчав, але зрештою сказав:

- Я думаю, ви розумієте, що я маю на увазі.

– Хіба?

– Так. Ви кмітлива людина, т'Ларієн. І я теж. Ваші дитячі прийоми не пройдуть. Наприклад, вам не було чого обговорювати зі мною. Ви просто хотіли проникнути в кімнату з відомих причин.

Посмішка сповзла з обличчя Дерка. Він кивнув головою.

- Це так. Згоден, що прийом безглуздий. Я хотів перевірити, чи немає тут Гвен.

– Я сказав вам, що вона у лісі, на роботі.

- А я не повірив вам, - зізнався Дерк. - Вона сказала б мені вчора. Ви ховаєте її від мене. Чому? Що відбувається?

- Нічого, що стосувалося б вас, - відповів Джанасек. — Спробуйте зрозуміти, Ларієне, якщо ви здатні на це. Можливо, вам, як і Аркіну Руарку, я здається поганою людиною. Думайте, що вам завгодно. Мені це байдуже. Але я не погана людина і тому застерігаю вас від помилок. Тому я пустив вас, чудово розуміючи, що вам нема чого сказати мені. Але я маю що вам сказати.

Дерк відкинувся на спинку дивана та кивнув.

– Добре, Джанасіку, кажіть.

Джанасек насупився.

- Ваші труднощі, т'Ларієне, в тому, що ви мало знаєте і ще менше розумієте Джаана, мене і наше життя.

- Я знаю більше, ніж ви думаєте.

– Невже? Ви прочитали твір Джаана про «Пісні про Демонів» і, безперечно, чули щось від людей. Ну, і що з того? Ви не каваланець. Ви не розумієте кавалаанців. Але ви стоїте переді мною і дивіться на мене з осудом. За яким правом? Хто ви такий, щоб нас судити? Ви ледве знайомі з нами. Зараз я наведу приклад вашого невігластва. Щойно ви назвали мене Джанасеком.

– Але ж це ваше ім'я.

- Частина мого імені, остання частина, яка нічого не говорить про те, хто я є. Це прийняте мною ім'я належало древньому герою Співтовариства Айронджейд, що прожив довге та плідне життя. У Великих Війнах він багато разів доблесно бився за своїх побратимів. Звичайно, я розумію, чому ви мене так назвали. На вашій планеті прийнято вживати останню частину імені по відношенню до малознайомого або до людини, до якої ви ставитеся вороже. Близького вам друга ви називаєте першим ім'ям, чи не так?