Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- І я теж протестую. - рикнув я. - І вимагаю розслідування жорстокого вбивства моєї пари. Підозрюю всіх, крім адептки Тян. Бо її тут не було.
- Ха, сказав Фон, який завжди швидко метикує.
Так може її тому й не було, що вона її вбила і ховала труп?
- А мотив? Зацікавлено спитала ця непробивна адептка.
- З еее, ревнощів? - обережно спитав Фон, уже розуміючи, що версія так собі.
- Будь ласка, приберіть труп з ноти протесту. Подальше перебування на пергаменті неживої жаби може бути розцінено як неповага.
- Трупом розцінено? - спантеличено спитала моя секретарка.
Ви тільки подивіться, що їх зараз усіх цікавить! І моя оцінка їх поведінки явно нікого не хвилює..
А я ж можу просто дихнути. І від них навіть трупів не залишиться. От тільки й шкіра моєї пари згорить. І адептака Тян не встигне записати остінні розпорядження. Це єдине, що стримує. Негідники. А ще друзями називалися. І секретарками.
- І трупом теж. - холодно відповіла адептці королева.
А що мені до її холоду. Мені тепло. Бо я живий. А моя пара…
- Пане ректоре, тримайте себе в руках. - вивела мене з жалоби по мертвій коханій Ружена. - Я особисто розслідую цю справу. Ви з адепткою відправляєтесь під арешт. Бо вас обох звинувачено в убивстві, а мені треба в тиші й спокої написати ще десять листів. Не у всіх же є секретарки. - докірливо додала королева і подивилася чомусь на Фона.
- У мене теж нема секретарки, моя любов. І не треба мені ніяка секретарка, цур мене. - Сказав Фон.
І завжди він до неї підлизується. Ніякої гордості.
- Я можу побути вашою секретаркою. - раптом сказала ця холоднокровна адептка, і мене кинуло в жар від такого цинізму. - Все одно пан ректор зараз помре, йому секретарка більше не знадобиться. А мені треба диплом. І поновлення прав.
От які бувають зрадливі й бездушні підлеглі, щоб ви знали.
А Ружена, хто б міг подумати! Ця трояндова королева без усякого співчуття бере холодну шкіру моєї половини й зачиняє її в шухляді столу.
- Це тіло і речовий доказ. Поки що залишимо на експертизу. Шухляда замагічена так, щоб з неї нічого не могло пропасти. А то всяке буває - гостро глянула вона чомусь на мене, а не на свого Фона, короля крадіїв. - Чули ж, що нема тіла, нема й діла.
- Але це блюзнірство, Ружено. - запротестував я з останніх сил. - Я хочу дати розпорядження. Нас треба поховати поруч і оце, як його… забув з горя..
- Посадити трояндові кущі на могилах. Один білий - над мертвою нареченою. На знак невинності. Другий червоний на могилі пана ректора на знак ще чогось там - підказує моя метка секретарка. Вчена дівчина, хоч і холоднокровна без міри. Такій пронозі диплом можна видавати одразу по народженні.
- І щоб там ще … там треба, щоб вічно хтось співав. - додаю я, щоб останнє слово залишилося за мною.
- На вічно не вистачить. Ваш батько передав вам фамільну дорогоцінність. Вона коштовна, але більше ніж на сто років не вистачить, якщо співатимуть цілодобово. Знаєте, зараз такі ціни… Ці менестрелі просто живцем шкіру… кгм, мої вибачення, пане ректоре. - сказала вона, коли помітила, як мене пересмикнуло.
- Так невдобно вийшло. Ту прикрасу вам передали для істинної, а тепер от що. Хоча як подумати - то все одно для неї. Це дуже поетично, правда пане Фон. Тобто професоре Ешенбах?
- Правда, адептко. Тільки благаю, не пишіть про це. А якщо вже не можете стриматись, то не показуйте мені. Моя королева терпіти не може, коли у мене тече кров з очей.
- Як скажете. Я просто …
- Ви просто заговорюєте зуби слідству, адептко. - сказала Ружена, і троянди з її вінця зронили кілька пелюсток на шухляду, в якій була замкнена моя пара. - Пана ректора ми допитаємо пізніше. Він весь час був на очах. А от ви де були?
- Я виконувала таємне доручення пана ректора. Ми з ним змовники. Але змовлялися не про захоплення влади в цьому королівстві, ваша величність. Повірте. Я в курсі, що це неможливо. То була проста змова про успішне закінчення академії. Така корупційна схема, взаємокорисна, і для інших не шкідлива. Ви ж тут уже таке практикуєте. Правда, пане ректоре?
- Правда, адептко.
Ружена щось черкнула на чистому аркуші. Мабуть, вела протокол допиту. А могла б доручити моїй секретарці. Та гарно вміє записувати головне з почутого.
- Розкажіть все, адептко Тян. Все, що пам’ятаєте. - попросив я. - Перед смертю волію слухати про батьківщину, матір і батька. А не про корупційні схеми й не про мою нещасну…
Мені перехопило горло від горя. Я опустився на підлогу і приготувався вмерти саме в той момент, коли почую привіти від найрідніших.
Були у мене друзі й навіть секретарка. І навіть пара.
І от в найтяжчу хвилину втрати істинної секретарка і друзі такі черстві й позбавлені емпатії…
От подивіться самі - вони ледве стримуються, щоб не засміятися.
А, яка тепер різниця, мені все одно...
Як гадаєте, чому друзям смішно?
Про що забув пар Ректор, коли відчув парність, на що не звернув увагу від горя?
Ні, в наступному розділі відгадки не буде, але може ви уже самі здогадалися?
Побачимось через день і дізнаємо, як Тян винайшла порятунок для академії, магічок з низьким рівнем магії, а от для себе порятунку не бачить❤️
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі», після закриття браузера.