BooksUkraine.com » Міське фентезі » Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі 📚 - Українською

Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

80
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Я, Ректор і наша Таємниця" автора Рома Аріведерчі. Жанр книги: Міське фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 94
Перейти на сторінку:
Пан ректор гарантує...

ТЯН

Королева, здається, щось знає. Або здогадується. І отой її триіпостасний фон Ешенбах, що краде все підряд, навіть думки, дуже небезпечний. Треба швидко переконати її величність в тому, що я не тільки не шкідлива, а навіть дуже корисна.

І ще - терміново треба збити депресію з цього лицаря сумного образу. Бо його депресняк тепер і на мене поширюється. 

От і що зробити швидше?

Самі бачите - я уже гальмую і не можу швидко приймати рішення, бо він нюні розпустив. А це ж я мала б зараз горювати.

Хоча...

- Пане ректоре, у мене питання. Чисто освітнє. Ми тут всі свої. Тобто не від світу цього. Ми прибульці, за виключенням пана професора з бойового віршеплетіння. 

Здається, це було нетактовне висловлюванння.

Всі троє тепер дивляться на мене, як бичара на червоний прапор.

- Це було твердження, адептко. А не питання. - холодно каже фон Ешенбах.

Мій косяк. 

Бо треба викладати думки ясно, чітко і так, щоб ті троє одразу відчули - їм це конче треба знати. А я говорю метафорами, як недолугі писаки з Академічного Вісника.

Інфа або смерть. - отак треба.

- Питайте вже, адептко. Ваша бездушність і відсутність емпатії зведуть мене в могилу… - меланхолійно і без усякого інтересу тягне мій Змій.

Ах, так?

- Пане ректоре, схаменіться. Що ви, як мала дитина, носитесь з тою смертю. Я по-вашому тупа або склерозна?

- От знову ви тільки про себе, адептко. Це егоїзм вісімдесятого левелу, щоб ви знали. - ні, ви таке бачили, це я егоїстка, а він тоді хто?

- Я знаю про левели. А ви знаєте, що таке фармити? - спитала я на пробу цього переможця усяких олімпіад. Насправді я в курсі, його мати мені показала всі грамоти й нагороди цього ботана з військовим ухилом. Він і комп'ютерні олімпіади вигравав. Мабуть тому, що її величність в них участі не брала - ха!

- Хто ж цього не знає, адептко Тян. - тоскно сказав мій Ректор і відвернувся. Було видно, що фармити -  то якесь нудне і нікому перед смертю не цікаве дійство.

- Я щось чула - сказала її величність, бо теж явно хотіла трохи привести до тями цього депресивного лицаря.

- А я зате знаю! - зверхньо процідив Фон. І тобі поясню, любове моя. Бо цей ректор поламався. І профіту від нього… Словом фармити - то бути фермером, робити фермерську роботу, з сезону в сезон, року в рік таку саму.

І подивився на мене, типу 

- Що, з’їла, думала сама вумна?

Я нахилила голову на знак вдячності.

- Пане професоре, ви маєте всі шанси одержати посаду менеджера по складанню кросвордів у нашому Віснику. 

- Я до речі й нову назву уже придумала - Трояндовий Вісник.- встряла її величність. 

От з неймінгом у неї не альо. А ще філологиня. Я хотіла щось типу Незалежна Троянда або Шипи серед Квітів. Але тут не посперечаєшся. Етикет, всі діла.

Змій переводив скептичні погляди з мене на Фона і потім на королеву.

- Ружено. - проказав він трохи згодом напівзагробним голосом. - Я знаю, ти ніби філологічних нахилів. Але все ж не вірю, що ти ніколи не грала в РПГ.

- Ннну… практично ніколи. - знехотя зізналася її величність. - Мені було ніколи, Змію. А ти точно грав. Саме тому перші місця на олімпіадах були мої. Майже завжди - чесно додала вона. 

Наша королева дуже чесна. Ніколи не бреше і нікому, навіть ворогам. Мене аж страх бере від такої монаршої відчайдушності.

- То я просто дівчат перших пропускаю у неважливих справах. - бундючно відбив подачу мій ректор і навіть не почервонів, от до чого він бестижий. 

Але діло знає, хто б сумнівався.

- Фармити, Ружо, то добувати щось потрібне для гри. - зверхньо процідив цей помираючий лебідь, тобто  лицар. -  І це заняття нудне й монотонне, не для геймерів високого польоту, як майже правильно, та все ж не зовсім вгадав Фон.

І пан ректор чомусь переможно подивився на мене, а не на Фона. 

- От що значить різниця в часі у двадцять земних років. - сказала я фальшиво-сумно. - Фармити зараз означає спасіння королівства, ваша величність. І цю благу вість я принесла сюди з Землі разом з привітами від батьків пана Змія і звісткою, що його пара - не та жінка, про яку він думав…  козел такий! - подумки додала я.

-Оу! -  при цій звістці пан Змій чомусь розсердився. А принц-консорт зацікавився і поліз ритися у мене в голові. 

Мамин блок твердо став на його шляху, а Чмоня хоробро вкусив короля крадіїв за довгого носа, щоб не сував, куди не слід. Бо це моє. 

Нехай краде десь-інде свіжі  ідеї. 

Чмоня навіть встиг втекти й сховатися під браслет, а я вже сподівалася. що цю причепу спопелять нарешті. Вдалося це тільки тому, що принц Фон зацікавився. Він одразу вловив, що мова йде про шалений прибуток малими зусиллями.

Королева схвально кивнула. Їй було приємно, що пан ректор знову не взяв перше місце у якійсь їх безкінечній олімпіаді.  Вона запитально подивилася на мене і явно чекала, що я зараз морозну щось про сільське господарство і тваринництво.

- Так от, фармити - це зареєструватися на біржі кріптовалют,  і робити невеликі монотонні зусилля. А   за це платитимуть ті, кому зусилля принесуть користь. Причому відсоток і ступінь ризику вибираєте ви.

Вираз всесвітньої нудьги на прекрасному обличччі її величності миттю повернув мене до реальності. Я ж не татові доповідаю.

- Ми ж всі горюємо, що адептки з маленьким даром приречені на жебрацьке існування. - виправилася я. І королева знову стала суцільною увагою.  

- А все чому? Бо їм уже нема ходу до простих людей, але й до  справжніх магів їх не беруть. Нікому ж не треба крапля дощу, один легенький подув вітру або нестабільна здатність щось, кг-кха,  путнє зробити тільки після дощику в четвер, на повню, раз  у рік чи ще за якихось умов, які збігаються не часто. І так далі. - сказала я солідно, старанно косплеячи пана ректора за кафедрою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 94
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"