Читати книгу - "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"

- Аміноцробак.

- Зараз куплю, - швидкими кроками вилітає з кафе, а коли його постать зникає, то Кароліна ще декілька хвилин труситься, а після цього повільно приходить у себе та чітко каже офіціанту:

- Рахунок.

Той шокований, як і решта людей, які стоять біля нас. Тут їй було зле, а за десять секунд усе приходить у норму. Ніби й нічого не було.

- Чого стоїш? - підвищує голос, та від йде та ледь не перечіплюється за стільчик.

- Мені уже краще, - продовжує. - Приступ минув… Інколи без ліків можна обійтися. Різко падає – ще швидше відпускає.

Це діє на них. Вони розходяться по своїх столиках, а хлопчина, який нас обслуговував повертається з рахунком. Кароліна кладе гроші, і ми бігом йдемо до виходу, бо часу у нас не так багато. Віталій може повернутися зі секунди на секунду.

У мене від подій починає нервово колотитися серце в грудях. Відчуваю подібні відчуття, які мала вчора. Знову тікаю та з'являється величезна надія, що все вийде. Головне не баритися. Брати ноги в руки та летіти. А куди? Зараз неважливо. Аби якнайдалі від батька та Германа.

Я перша вибігаю з кафе та ціпенію… Мабуть, хтось зурочив. Натикаюся на нього… На Германа. І він мене, обдаючи морозним поглядом, питає:

- Куди спішиш? Невже мені на зустріч?