Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сказати що лікарі приїхавши, були у шоці це нічого не сказати. Дійсно, видовище дивне. Я у чорній сукні на землі, на ногах голова Максима, котрий, здається став забарвлення вапна, бо воно таке ж біле, позаду стоїть Георгій, котрий здається навіть на все уваги не звернув. Бо він надто спокійний, що не скажеш про Катю котра з голови до ніг трясецься. А Камілла котра вилетіла з будинку її заспокоює. Лідія невдовзі також стала біля Георгія і щось там йому шепотіла, хоча здається чоловіку взагалі по цимбалах і заспокійливі слова йому не потрібні!
Лікарі перенесли Макса у вітальню будинку, де поміряли тиск і судячи з їхнього виразу обличчя, він був не втішним.
-Скільки?-спитала Камілла.
Точно, вона ж здається у межичному вчиться...
-Останній прийом їжі коли був?-спитав лікар ігноруючи всіх і все.
Тоді вийняв фонарик і почав світити ним у очі Макса.
-Ну....-Георгій затнувся а тоді глянув на мене.
Серйозно? Тобто він думає що я маю відповідь на це запитання? Він же батько!
-Ну сьогодні наскільки я памятаю він тільки каву пив. А вчора.....ми ввечері зустрілися він нічого не їв.
-Тобто, за цей день, за останні 12 годин, їжі він не приймав? Тільки кава.-сказав лікар радже стверджуючи.
-Гаразд. А як щодо сну?
-А це я вже не знаю. Учора я спати лягла скоріше, він пішов у душ але коли я прокинулася то він уже був одягненний.-знову відповіла я.
-Угу.Значить зробимо так. Хтось з присутніх вміє ставити крапельню і знімати її?
-Я вмію. Я в медичному вчуся.-відповіла Каміла.
-От і чудово.
Невдовзі вішалка котра стояла при вході уже була біля дивану а на ній крапельниця. Винахідливо.
-Так що з ним сталося?-спитала Катя.
-Тиск надто високий як для його віку. Плюс виснаження організму, коли він прокинеться то потрібно відновити прийом їжі. І сон. Вживання кави знизити до мінімуму. Крапельницю як закінчиться забрати, поміряти тиск. Якщо він вищий ніж 130/80 тоді вколоти Ебрантил у вену. Має допомогти. Але боюся що в нього надто високий тиск щоб він впав за допомогою двох препаратів. У крайньому випадку магнезія+но-шпа. Має допомогти. Подзвоните якщо нічого не зміниться. Номер ви знате.
-А коли він прийде до тями?-спитала Ліда.
Нічого собі, мачуха більше переживає за Макса ніж батько. Кинувши погляд на нього я не побачила нічоо крім спокою котрий не мав місця у кімнаті.
-Не знаю. Через хворобу це може на довго затягнутися.
-Яку хворобу?-вперше за весь цей час почула голос Георгія.
-Цікавий ви батько. Невже не знаєте що у ВАШОГО сина нарколепсія.
Раптом телефон лікаря задзвонив. Він попрощався побажавши одужання і пішов. Незабаром я також вирушила додому уже на таксі. Попередньо попросила Катю повідомити чи з Максом усе гаразд. Адже як не крути а я все ж переживаю
Каміла
Ця Яна поїхала, і через годину я виконала вказ лікаря. Макс так і залишився лежати тут у вітальні. Георгій зайшов саме у момент коли я колола укол. Насправді я хвилювалася за ньоно. Чомусь, коли побачила його настільки блідого то сама ледь не задихнулася. Але....між нами немає нічого більшого ніж між братом і сесстрою.
-Каміла, от ти скажи мені, коли я впустив цей момент. Ну, Лідія виростила тебе розумною, милою і чесно людиною. А в мене син, не ясно в який момент став наркоманом.
Я, котра якраз закінчила цю процедуру і випихала голку з вени різко подивилася на Георгія. Він дивився на Макса котрий спав.
-Тобто?
-Ну як, тобто. Ти ж не пєш, Ліда ніколи не мала з тобою проблем. І мені то все одно. Але все ж не розумію, як Максим міг скотитися настільки низько. Можливо його в реабілітаційний центр відправити?
У кімнату якраз зайшла Катя.
-Кого ти вже і куди відправляти зібрався?
-Бачиш Катя, спочатку Настя, а тепер і ти мені постійно казали"Ти занадто суворий до нього. Спробуй хоча б раз побути з ним добрим, покажи що любиш його". І я просто закривав очі на половину його витівок. А зараз що. Мій син-наркоман.
-Та звідки ти таке видумав?-спитала Катя округливши очі.
-Я не видумав! Ти сама чула що сказав лікар. Тепер я повинен якось відправити його у реабілітаційний центр. І все на мою глову!-я вперше чула що голос Георгія зрадливо почав надриватися наче ось-ось він обурено закричить.
-Лікар не казав що він наркоман. Сплюнь.-сказала Катя.
-Лікар українською мовою сказав що у Максиміліана-нарколепсія...
-Нарколепсія це хвороба така. Але і близько не наркоманія.-перервала я його.
-Тобто? Але ж нарко-лепсія.
-Не вірите мені, зайдіть в інтернет і прочитайте.
-Ну я ще не повністю дурень. Ось.-він вийняв телефон і почав вголос читати.
Нарколепсія— це захворювання нервової системи, що супроводжується порушенням активності, що характеризується денними приступами непереборного сну і нападами раптового засинання.
По зміні виразу його обличя з кожним словом видно його як він дивується.
-Ох, батьку! Як ти міг таке подумати.
-Треба напевно піти видалити листи котрі написав до реабілітаційних центрів.
Він важко видихнув і пішов на верх. Катя змучено подивилася на мене.
-От скажи, я доживу до моментку коли батько не буде в чомусь вічно злий на Максима і вони будуть обніматися? Здаєтьсящо цього моменту не настне. А як Макс?
-Ну, якщо не брати до уваги що його тиск зашкалює то....в принципі міг би бути добре.
Привітики усім. Сьогодні написала главу,в пориві емоцій, і хотіла викласти їх завтра але так як у мене проблеми з інтернетом то подумала що краще не затягувати. Тому ловіть оновлення а також чекаю на ваші коментарі і зірочки котрі додають мені сили працювати далі. ❤️❤️❤️
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons», після закриття браузера.