Читати книгу - "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"

Для людей, які переїжджають за кордон, цей текст досить близький. Емігранти якраз дуже часто переживають тугу й ностальгію. Вони зіштовхуються з великою відчуженістю й самотністю, через яку в першому поколінні майже неможливо асимілюватися. Це інша культура, інші жарти, інші історії. Легко помітити, як люди групуються в діаспори, іноді живуть тільки комунікаціями всередині них. Жарти про людей, які 20 років перебувають в Америці й не вивчили англійської, — не жарти.

Можна згадати літературний приклад — третю частину історії про Незнайка, його подорож на Місяць. За сюжетом Незнайко йде в печеру й у ній провалюється всередину Місяця, де є багато інших персонажів. Там він мандрує, долає різні перешкоди, але наприкінці книжки починає хворіти на нікому не зрозумілу хворобу. Згодом з’ясовується, що це сум за Землею й Сонцем, яких усередині Місяця немає. Щойно Незнайко робить перші кроки в рідному краї, до нього повертаються сили.

У цьому є глибша логіка: коли людина тривалий час переживає самотність, вона може зустрічатися сам на сам з болем, гризотами, проблемами — і це доволі енерговитратний процес. Робота із цими переживаннями забирає чимало сил. Найстрашніше в самотності те, що вона запускає замкнений механізм перегону думок, коли нікому заперечити те, про що думаєш, особливо коли це якісь темні й неприємні думки на зразок «Я нікому не потрібний». Виходить замкнене коло — і жертва, й агресор в одній особі.

Коли людині ні з ким розділити важливий момент життя, нікому вголос сказати, що її хвилює, ні з ким поділитися цим переживанням, вона може почуватися так, ніби відбуває покарання в опрічній камері.

Комусь здасться, що цю проблему легко подолати: одиноко — піди з кимось поговори. Але люди, що переживають напади самотності, часом просто не вміють будувати близькі стосунки.

За цим можуть ховатися проблеми із соціалізацією. Наприклад, колись батьки не навчили дитину будувати взаємини, спілкуватися. Або ж навпаки — надто опікали її від усього на світі, тому вона не мала контакту з реальним світом. Через це навіть у дорослому віці їй буде важко взаємодіяти з іншими. Така особа й хотіла б тусити і веселитися на вечірці, але натомість забивається в куток і ні з ким не говорить.

Інколи люди дуже важко переживають самотність через те, що просто не вміють бути наодинці. Наприклад, батьки змалечку завантажували дитину гуртками й вивченням п’яти мов, не даючи їй вільного часу і хвилин на самоті. Цілком можливо, що в дорослому віці вона матиме психологічну проблему — не знатиме, як побудувати довірливі стосунки з іншими й часто почуватиметься самотньою. Щоб запобігти цьому, батькам варто залишати дитині дві-три години на день вільними, щоб вона змалку самостійно вибирала, чи хоче побути наодинці, уміла розпоряджатися незаповненими годинами й водночас почувалася комфортно.

Людям роками може бути одиноко. Нічого страшного в цьому немає, але гостра фрустрація, коли довго не задовольняєш важливу потребу, здатна призвести до депресії31. Жах і вся природа цього процесу в тому, що в людини немає навичок будувати близькі контакти, але потреба — є. І тоді вона самоізолюється, бо для неї понадсильно, наприклад, покликати когось на каву. Людина живе з потребою близькості, але реалізувати її не може, тому із часом дедалі більше замикається.

Було б добре не терпіти, а намагатися контактувати з іншими. Розгляньмо два варіанти.

У людини вже побудовані стосунки, є друзі та близькі, але їй дуже самотньо. Такій особі варто розібратися, що сталося, яка потреба не задоволена. Поки незрозуміло, що саме викликало переживання самотності, навряд чи вдасться розв’язати проблему. Водночас «зняти симптоми» добре допомагає якісний контакт із близькими.

В особи взагалі немає близьких стосунків. У такій ситуації, навпаки, варто спершу хоча б піти в ті місця, де можна просто спостерігати за іншими. Цілком можливо, що в людини поки немає сил, щоб будувати близькі стосунки, але прогулянка парком вже є помічною. Далі варто починати спілкуватися з іншими — контакт лікує. Можна робити це у формі ігрової активності, наприклад, баскетболу. Тут немає близького контакту, але ми граємо разом, у нас є спільні мета й цінність.

Самотність зазвичай минає, коли можеш сказати комусь: «Мені дуже одиноко, побудь зі мною». Хоча б говорити про неї — це вже дуже важливо.

Як допомогти собі в моменти самотності

Знаходити контакт із собою

Тільки тоді, коли ми в гармонії із собою, можемо побудувати якісні стосунки з іншими. Часто ми шукаємо причину в комусь, стараємося більше забирати й менше віддавати у стосунках, чекаємо, коли до нас прийдуть і щось запропонують, а самі залишаємося пасивними. Тут питання в тому, щоб іти назустріч і проявляти активність.

Відділяти самотність від себе

Те, що я сьогодні одинокий, не робить мене менш цінним і нічого про мене не говорить. Якщо людина розумітиме, що це такий період життя, а з нею загалом усе ок, психологічно їй ставатиме набагато легше.

Практикувати усамітнення

Самотність потрібно пропрацьовувати у психотерапії. Це довготривала робота. Але допоможе тренування навичок усамітнення. Можна поставити собі ціль —