Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"

соціальна рушійна сила змушує її підтримувати команду, сприяти самовдосконаленню працівників, і все це підкріплюється її типом поведінки. Сара має іншу проблему, ніж Тіна: вона занадто толерантна до тих, хто недопрацьовує. Попри свій червоний тип поведінки, вона не вміє бути достатньо жорсткою. Для одних це буде щось позитивне, але інших це по-справжньому дратуватиме.

Рушійні сили в цих прикладах є справжніми джерелами конфлікту. Форми поведінки відносно легко зрозуміти, але багатьом людям бракує хорошої бази для обговорення рушійних сил і цінностей. Як із керуванням, так і з приватними стосунками: ви можете подолати основні поведінкові розбіжності, але складніше йти на компроміс із нашими цінностями та рушійними силами.

Висновок такий: Тіні та Сарі потрібні абсолютно різні тренери й абсолютно різне навчання, щоб краще працювати зі своїми підлеглими. Якби саме ви могли б обирати начальника, то з ким із них ви хотіли б працювати? З Тіною чи із Сарою?

Розділ 14. Різниця між вашою особистістю та вашою поведінкою

Тож я мушу стати іншою людиною, щоб догодити своєму начальству?

Я наполягаю — не робіть цього.

Ваша особистість — це щось набагато глибше за поведінку. Вона спирається на ваші рушійні сили, на ваші мотивації, на те, що вам подобається, на ваш досвід, на ваш розвиток, на ваш інтелект і на багато всього іншого.

Дослідники дають різні визначення особистості залежно від теорії, якою вони обґрунтовують свої дослідження. Більшість психологів послуговуються терміном «особистість», коли говорять про психологічні характеристики, що впливають на стійкість особистості й типи почуттів, думок і поведінки, які є специфічними саме для неї. Це означає, що характеристики цієї особистості достатньо стійкі в часі та в різних ситуаціях. Під стійкими мається на увазі, що вони не змінюються протягом років. Характеристики — це те, що відрізняє цю людину від інших. Кожен індивід сприймається по-різному, залежно від його особистості. У цьому немає нічого дивного.

Тож чому ви стали саме такою людиною?

Більшість із нас, мабуть, інколи замислювалися над питанням: «Що зробило мене тим, ким я є?». Ви цікавилися цим не для того, щоб щось із цим зробити, а просто тому, що ви хочете знати. Ось так ми доходимо до питання про спадковість і навколишнє середовище.

Століття тому люди вважали, що все визначається спадковістю. Те, ким ви є, записано у вашій ДНК. Якщо ви з чимось народилися, то мусите з цим жити. Вам не пощастило. Справді: ви нічим не можете зарадити тому, що ваші батьки — саме ці люди, бо їх ви не обирали.

Пізніше люди дійшли геть протилежного висновку. Хтось виявив, що діти одних і тих самих батьків можуть вирости абсолютно різними особистостями. Відповідно, певну роль відіграє і навколишнє середовище. Під ним мається на увазі все, що впливає на людину й не пов’язане зі спадковістю.

З іншого боку, навіть це не зовсім відповідало дійсності. Люди, яких виховали й навчили в однаковий спосіб, у результаті все ж сильно відрізнялися один від одного. Я уявляю, як учені чухають потилицю, намагаючись все це зрозуміти.

Нині панує консенсус, що 40–50% нашої особистості можна пояснити впливом генетичних чинників. Найближче оточення, тобто сім’я, — 5%, решту 45–55% визначають унікальні для людини чинники її оточення (тобто впливи зовнішнього середовища). Ці дані є результатом десятиріч різних досліджень. Однак не варто ставитися до цих цифр як до залізних і непохитних, бо вказане відсоткове співвідношення може змінюватися. Я не буду тут удаватися в деталі, бо тільки в синіх теоретиків вистачить на таке сил.

Одним зі способів заповнити всі прогалини щодо цього — це проведення ґрунтовного й тривалого (щонайменше двадцять п’ять років) дослідження близнюків, розлучених відразу після народження. У такому разі можна було б виокремити низку чинників, які потенційно впливають на результат, наприклад, генетичний код, який є в кожного з нас. Однак я переконаний, що навіть це не пояснило б усе. Крім очевидного факту, що базовий матеріал дослідження у цьому разі є досить обмеженим.

Який з усього цього висновок?

У вас є своя особистість незалежно від того, хочете ви цього чи ні. Ви, мабуть, регулярно інтерпретуєте особистості інших людей, але робите це на основі того, що бачите.

Ви спостерігаєте за деякою поведінкою й робите свій висновок.

«Він просто смерть який зануда». Чому? Бо він глибоко занурений у дрібниці. Проте ваш аналіз ґрунтується не на знанні особистості цієї людини, а на поведінці, яку ви побачили. Крім того, він робить так тільки час від часу, бо на нього також впливають чинники зовнішнього середовища.

Поведінка — це одна річ. Особистість — це дещо інше.

Подумайте самі: ви вечеряєте й чемно вислуховуєте дурниці, про які теревенить ваш сусід за столом. Ви киваєте й ввічливо посміхаєтеся в потрібні моменти. Чому? Тому що ви навчилися соціальної адаптації. Ви ніколи не будете з ентузіазмом реагувати на процедури поточних закупівель вашого муніципалітету, які, судячи з усього, викликають захоплення у вашого сусіда за столом. Ви пристосовуєте свою поведінку до ситуації, але це не впливає на вашу особистість.

Або у вас є начальник, що дуже швидко на все реагує. Йому подобаються миттєві відповіді на все. Він хоче дізнатися, як найшвидше дістатися з точки А до точки С. Тому, щоб догодити йому, ви адаптуєте свою поведінку й поспішаєте, коли спілкуєтесь із ним, говорите майже скоромовками, але ви все одно зостаєтеся собою.

Це важливо: якщо всі весь час будуть пристосовуватися один до одного, то ніхто не буде справжнім. Усе перетвориться на гру. Що робити, якщо ви зневіритесь у собі у всьому цьому безладі?

Хіба ми ніколи не можемо бути собою?

Крім очевидного — що більшість поведінки, яку ми спостерігаємо в інших, є всього лише грою, і ми весь час до чогось пристосовуємося, часто навіть не замислюючись про це, — я хочу запропонувати вам спосіб, як це можна робити. Якщо взяти DISA за основу, ви частіше правильно вгадуватимете особливості поведінки інших людей. Щілин на поверхні соціальної криги для вас точно стане менше. Спілкування буде більш плавним. Також буде менше конфліктів. Робота стане легшою. Буде менше сварок за вечерею, легшим стане підбір потрібних працівників. Команда буде більш згуртованою.

«Це все — маніпулювання людьми й маніпулювання собою. Я такого не робитиму!» — можете подумати ви.

Усе гаразд. Кожен робить те, що хоче. Можна навіть заощадити час і закінчити читати цю книжку саме на цьому місці. Це, безумовно, багато чого скаже про вашу особистість.

Жарти вбік. Причин пристосувати свою поведінку до якоїсь конкретної ситуації може бути безліч. Можливо, це саме те, чого вам бракує, щоб побудувати діалог із начальством. Подобається вам це чи ні, ваш начальник впливає на ваше повсякденне життя. А якщо це не так, то виникає інша проблема. Невидимі начальники — це зовсім інший виклик. Детальніше про це буде трохи згодом.