Читати книгу - "Відьмак. Сезон гроз"

class="p1">— Pax, pax, — знову намагався загасити сварку Пінетті.— Нам ідеться виключно про встановлення фактів. Ти нам сказав, що вбив людину, це твої слова. Ваш відьмачий кодекс начебто забороняє вбивства людей. Ти вбив, як стверджуєш, енергумена, людину, яку одержав демон. Після того факту, чи то після убивства людини, не помітно було— тут я знову процитую тебе— жодних побічних ефектів. Тоді звідки така впевненість, що не був то…

— Досить, — перервав його Ґеральт. — Досить цього, Генкамп, ці алюзії ведуть у нікуди. Ти хочеш фактів? Прошу, вони ось які. Я убив, бо так було треба. Я убив, аби врятувати інших людей. А право на те я на той момент отримав від закону. Надано мені його було поспіхом, хоча в досить голосних словах. Стан вищої необхідності, обставини, що виключають незаконність забороненого вчинку, принесення в жертву одного добра заради врятування добра іншого, загроза реальна та безпосередня. І справді, була вона реальна й була безпосередня. Радійте, що ви не бачили того одержимого в ділі, як і того, що він виробляв, на що був здатний. Я мало знаю про філософські та метафізичні аспекти демонів, але їхній фізичний аспект є досить яскравим. Він може здивувати— уже повірте мені на слово.

— Віримо, — підтвердив Пінетті, знову обмінявшись із Царою поглядами. — Віримо якнайщиріше. Бо ми також бачили дещо.

— Не сумніваюся, — скривив губи відьмак. — І не сумнівався в Оксенфурті, на твоїх лекціях. Було видно, що на цих справах ти розумієшся. Теоретичний фундамент і справді придався мені тоді, із вовком та людиною. Я знав, у чому справа. Обидва ті випадки мали ідентичні причини. Як це ти говорив, Цара? Метод? Інструментарій? Так ось, був це чародійський метод, і інструментарій також чародійський. Якийсь чародій закляттями призвав демона, витягнув його силою з рідного плану з очевидним наміром скористатися ним у своїх магічних справах. У тому полягає демонічна магія.

— Гоетія.

— У тому полягає гоетія: прикликати демона, використати його, а потім звільнити. Так говорить теорія. Бо на практиці буває так, що чародій замість того, щоби звільнити демона після використання, магічно зв’язує його в тілі якогось носія. Наприклад, у тілі вовка. Або людини. Бо чародії, як, скажімо, Альзур чи Ідарран, люблять експериментувати. Подивитися, що робитиме демон у чужій шкірі, коли відпустити його на волю. Бо чародії, як, скажімо, Альзур, бувають хворими збоченцями, яких тішить і бавить споглядання вбивства, що його сіє демон. Бувало ж таке, вірно?

— Усяке бувало, — спроквола підтвердив Харлан Цара. — Нерозумно узагальнювати й низько нагадувати. Чи згадати тобі відьмаків, які не цуралися грабунків? Які не гребували найматися платними вбивцями? Я маю тобі нагадати психопатів, які носили медальйони з головою кота і яких також радувало сіяння навколо смерті?

— Панове, — підняв руку Пінетті, стримавши відьмака, який готувався до гострої відповіді.— Це не сесія міської ради, тож не змагайтеся, прошу, щодо вад та патологій. Розумніше, певно, визнати, що ніхто не досконалий, вади має будь-хто, а патології не чужі навіть небесним істотам. Як кажуть. Зосередьмося на проблемі, що вимагає розв’язання.

— Гоетія, — почав після довгого мовчання Пінетті,— заборонена, бо це процедура шалено небезпечна. Саме ж призивання демона, на жаль, не потребує ні великого знання, ні високих магічних здібностей. Досить мати якийсь некромантський грімуар, а їх чимало на чорному ринку. Утім, без знання та вмінь непросто опанувати викликаного демона. Доморослий гоет може говорити, що йому пощастило, якщо викликаний демон просто вирветься, звільниться й утече. Багато хто з них закінчує, роздертий на клоччя. Тому викликання демонів та будь-яких інших істот із планів стихій та парастихій було обкладене забороною під загрозою чималих покарань. Існує система контролю, що гарантує дотримання заборони. Але є місце, яке було вилучене з-під того контролю.

— Замок Ріссберг. Вочевидь.

— Вочевидь. Ріссберг не можна контролювати. Система контролю над гоетією, про яку я говорив, була створена власне тут. У результаті проведених тут експериментів. Завдяки проведеним тут тестам система вдосконалюється. Проводяться тут й інші дослідження, виконуються й інші експерименти. Дуже різного характеру. Досліджують тут різні речі та явища, відьмаче. Різні справи тут роблять. Не завжди легальні й не завжди моральні. Мета виправдовує засоби. Такий напис можна було б повісити над нашою брамою.

— Але під тим написом, — додав Цара, — треба було б дописати: «Що сталося в Ріссберзі, у Ріссберзі залишається». Експерименти тут ідуть під наглядом. Усе моніториться.

— Вочевидь, не все, — уїдливо зауважив Ґеральт. — Бо щось із-під контролю вийшло.

— Щось вийшло, — Пінетті випромінював спокій. — У замку нині працюють вісімнадцятеро майстрів. До того ж понад сотня учнів та адептів. Більшість з останніх від ступеня майстра відділяють лише формальності. Ми боїмося… У нас є підстави припускати, що комусь із цієї чималої групи захотілося погратися з гоетією.

— Ви не знаєте, кому саме?

— Не знаємо. — Харлан Цара навіть повікою не кліпнув. Але відьмак зрозумів, що він бреше.

— У травні, на початку червня, — чародій не став чекати подальших запитань, — неподалік сталися три масові вбивства. Неподалік— це значить тут, на Узгір’ї, у дванадцяти, а найдальше— у двадцяти милях від Ріссбергу. Щоразу то були лісові поселення, садиби лісорубів та інших лісових працівників. У поселеннях убито всіх мешканців, ніхто не залишився живим. Огляд трупів упевнив нас, що ці вбивства мусив скоїти демон. Точніше, енергумен, носій демона. Демона, якого викликали тут, у замку.

— У нас є проблема, Ґеральте з Рівії. Ми мусимо її розв’язати. І розраховуємо, що ти нам допоможеш.

Передача матерії— це справа мистецька, витончена та делікатна, тож перед тим, як приступити до телепортації, безумовно рекомендується випорожнити кишечник та сечовий міхур.

Джоффрей Монк. Теорія та практика використання телепортаційних порталів

Розділ 10

Плітка, як зазвичай, форкала й ішла боком, ледь побачивши попону, а у форканні її звучали страх та протест. Не любила, коли відьмак закутував їй голову. Ще більше не любила те, що починалося після цього. Ґеральт аніскільки такій поведінці кобили не дивувався. Бо також цього не любив. Не пасувало йому, зрозуміло, форкати та пирхати, але він не стримував вираження незадоволення в інших формах.

— По-справжньому дивує,— невідомо в який раз дивувався Харлан Цара, — твоя аверсія телепортації.

Відьмак його тону не підтримав. Цара на це й не очікував.

— Ми висилаємо тебе, — почав знову, — уже більше тижня, а ти щоразу маєш фізіономію приреченого на ешафоті. Звичайні люди— тих я можу зрозуміти, для них пересилання матерії— справа страшна та неймовірна. Але ж я думав, що ти, відьмак, маєш більший досвід із магією. Це ж уже не часи