Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— Ні, Русю, ти уявляєш, це я кручу жопою перед усіма! Я??? Він зовсім, чи що, страх втратив?

Варто було мені опинитися вдома, як я одразу ж почала обурюватися й розмахувати руками перед подругою, яка повернулася додому раніше за мене. Після того, що сталося, мене всю трясло, а всередині вирував шторм. Я не збиралася спокійно реагувати на фривольну поведінку чоловіка, але чорт, як же пристрасно він цілувався. Шалено гаряче й жадібно. Від його поцілунків хотілося плавитися, та тільки я прекрасно розуміла, що ставати черговою його підстилкою не збираюся, як би я не хотіла цього чоловіка. Я розуміла, що серйозні стосунки йому не потрібні, а на інше не була згодна.

— Він хоче тебе! — винесла вердикт подруга, і для підтвердження своїх слів кивнула.

— Він хоче все, що рухається, і що мені зробити? — продовжувала бушувати я, зі злістю знімаючи курточку.

— Послухай, ну, він же себе теж не на смітнику знайшов, з чого ти взяла, що він трахає всіх підряд?

— Я особисто не знаю, але дівчата в офісі кажуть, що багато хто був з ним.

— Не з ним, а під ним, це різні речі.

— Руслано, яка різниця?

— Велика! Дівчата кажуть! Дівчата будуть говорити, що він їх і заміж кликав, так і що, ти теж повіриш?

— Ні, але…

— Тоді насолоджуйся!

— Чим? — здивовано витріщилася на подругу, а потім почала скидати з себе речі.

— Ну, зроби так, щоб він залицявся до тебе.

— Ага, а потім розплачуватися одноразовим сексом. Дуже розумно, Русь.

— Чому одноразовим? Ось спробує він тебе, і більше не зможе ні з ким спати. Будеш для нього наркотиком. Або просто котиком.

— Чому ти мене під нього підстилаєш?

— Тому, що мужик гідний.

— Пф, Руслано, ми цього не можемо знати. Ти Женьку теж вважала гідним і витратила на нього п'ять років життя, а що в результаті? — запитала я, переодягнувшись в тепле плаття.

— Твоя правда, — засмучено прошепотіла Руслана і, розвернувшись, пішла в спальню переодягатися.

— Блін! Русь, я ж не те мала на увазі, — я кинулася за подругою, і перехопивши її за руку, міцно обняла. Яка ж я дурна, ляпнула таку дурість, зовсім не подумавши.

— Так ні, все нормально. Ти права, ми не можемо знати напевно, адже всі таємниці відкриваються пізніше, через деякий час.

— Тобі потрібно переключитися, рідна моя, трохи відволіктися.

— Так я вже так відволікаюся, що...

— Що? — відсахнувшись, поцікавилася я, уважно дивлячись в очі подруги.

— Та цей, рятівник мій, він ніяк не виходить у мене з голови.

— Запала, так?

— Ні, що ти, я...

— Руслано, ти не повинна цього соромитися.

— Просто не можу зрозуміти, звідки він знає моє ім'я й навіщо допоміг?

— Може ви раніше зустрічалися? Десь серед спільних знайомих перетнулися?

— Ні, що ти. У мене таких знайомих точно ніколи не було.

— Що означає «таких»?

— Ну, він красивий, підкачаний, від нього сексом віє, — останнє слово вона прошепотіла, немов її міг хтось почути, — знаєш, такого типу, як Дамір.

— Ні, ти що тепер завжди будеш до Даміра вертати?

— Просто більше немає з ким порівняти.

— Ну як же, останній чоловік на планеті.

— А ти чого скаженієш? Ну, зачепив тебе мужик, так і зізнайся.

— А я й зізнаюся, просто не хочу бути підстилкою, — розлютилася я, сердячись, що це ім'я постійно у нас на устах.

— Тьфу ти!

— Отже, так, дорога, досить цієї непотрібної балаканини, збирайся, поїдемо за продуктами.

— Я тільки «за», а то якось не хочеться сидіти вдома.

— От і добре. Я поки кави зроблю, а ти вбирайся.

Коли каву була допито, а ми, тепло вдягнені, закривши двері, спустилися вниз, весело перемовляючись і завзято регочучи на весь під'їзд. Давно ми не були такими розслабленими, і хоч я знала, що в душі подруги панує повний хаос, раділа, що зараз бачу на її обличчі щиру посмішку. Як би не було важко, Руслані доведеться забути Женю, бо прощати рукоприкладство не можна за жодних обставин.

— Тобі обов'язково потрібно подивитися цей мультфільм, Русь, малюк там просто чудо. Я постійно реготала, — продовжувала розповідати я подрузі про мультик, який подивилася тиждень тому.

Але варто було нам опинитися на вулиці, одразу побачила, як посмішка зникла з її обличчя, а очі знову втратили колишній блиск. Не відразу зрозумівши, в чому причина, я потрясла подругу за руку, але та, немов скам'яніла, застигла на місці, навіть не кліпаючи очима.