Читати книгу - "Поворот долі, Hevi"

19

   Ця ніч багато чого змінила, вона була просто дивовижна. Наші стосунки перейшли на новий рівень і сподіваюся що будуть тільки розвиватися. Я надзвичайно щаслива і так не хочеться, щоб настав ранок, але на вулиці уже починає світати. Олег поруч біля мене сопе, а я любуюся ним і посміхаюся. Не втримуюся і цілую його і він моментально затискає мене в обіймах. Я починаю вириватися, але в нього мертва хватка і вже не вирватися.

   - Добрий ранок, кохана.

   - Доброго ранку.

   - Як добре біля тебе, я вже давно так спокійно не спав.

    - Так, що роби висновки.

    - Я вже давно зробив, ми сьогодні на роботу не йдемо, а перевозимо твої речі до мене.

   - Так, стоп. В сенсі до тебе?

   - В прямому, я хочу кожного дня засинати і прокидатися поруч з тобою. Хочу, щоб ми жили разом, щоб взагалі все робили разом.

    - А ти мене запитав , чи я цього хочу.

   - Оль, не починай, будь ласка. Що знову не так?

   - Та ні, все так, але моя думка нікого навіть не цікавить.

   - Я думав, що сьогоднішня ніч показала усі наші думки і бажання.

   - А я хочу, щоб ти не вирішував все за мене.

   - Чому ти все ускладнюєш?

   - Я ще й винна?

   - Ну вибач, вибач.

   Олег обняв мене і поцілував, а я вже почала закипати та коли опинилася в його обіймах одразу заспокоїлась.

   - А хтось мені ще навіть не запропонував стати його дівчиною.

   Я надула губки.

   - Я тобі пропоную навіть жити разом, а ти капризуєш.

   - Та я ж не проти, тільки хочу, щоб ми радилися і вирішували все разом, а не ти сам.

    - Я ж чоловік, а чоловік повинен брати все в свої руки і бути головним.

    - А я типу повинна бути беззахисна жінка?

   Ми одразу почали разом сміятися. Навіть складно уявити себе в ролі послушної домогосподарки.

   - Може нам пора уже вставати і збиратися на роботу?

   - Ти так і не хочеш сьогодні переїжджати до мене?

   - На роботу бігом.

   Я шльопаю його по дупці.

   - Ти сама нарвалася.

   Олег одним рухом посадив мене верхи на собі. А що я? А я й не проти. Здається наші збори на роботу треба буде відкласти на потім...

 

****

 

   Просинаюся Олега поруч немає, я вже подумала, що він поїхав, а мене залишив саму, але тут із кухні почали доноситися якісь звуки. Встаю з ліжка, накидаю на себе халатик і прямую на кухню. 

    Заходжу на кухню і бачу свого коханого чоловіка біля плити, він там щось усердно готує і навіть не звертає на мене уваги. Вигляд у нього звичайно приголомшливий, стоїть в одному фартуху на голе тіло, красунчик, а головне мій.

    Підходжу ззаді нього і обнімаю, цілую в плече, він нагинається трішки назад, а я кусаю його за вушко і тоді цілую.

   - Ти зараз дограєшся, що будеш голодна бо я тебе знову віднесу у спальню.

   - Скільки можна, я скоро ходити не зможу.

   - Мені тебе весь час мало, не можу ніяк насититися тобою.

   - Я тебе кохаю.

   - І я тебе, дівчинко моя.

   Він повертається до мене і ніжно-ніжно цілує, а я просто тану в його обіймах.

   Відриваюся від нього:

   - Так досить, а то точно зараз вже їсти ніхто не буде.

   Відчуваю у себе на животі збудження свого мужчини. Треба триматися від нього подалі. Тому йду і сідаю за стіл.

   - Ну, що, ти готова нарешті поснідати.

   - Так звичайно, голодна як вовк, ти всі соки вже з мене витягнув.

   - Привикай, це тільки початок.

   Олег ставить на стіл такі апетитні млинці, навіть не віриться, що цей чоловік зміг таке зробити. Я беру один і відрізаю кусочок та кладу до рота, смакота надзвичайна:

   - Тільки заради таких млинців я готова жити з тобою.

   - Ага, значить тільки через млинці?

   Щось він дуже підозріло на мене дивиться, якось мене це насторожує, точно щось замислив.

   - Нічого навіть не думай, я голодна, хочу поїсти і нам треба нарешті йти на роботу.

   - Ну от вмієш ти все зіпсувати.

   І тут у нього задзвонив телефон, він одразу схопив його, таке враження, що не хотів, щоб я побачила хто телефонує, відключив дзвінок, перевернув телефон екраном донизу. Настрій одразу зникає.

   - Хто дзвонив?

   - Ніхто, не звертай уваги.

   Після цього дзвінка настрій пропав не тільки у мене, а й у Олега, їсти теж перехотілося. Я ж здогадувалася хто це був, хоча й не побачила, але просто відчуваю.

   - Дякую за смачний сніданок, я збиратися.

   - Все для тебе.

   Я привела себе в порядок, оділася і ми попрямували на роботу. Всю дорогу мовчали, якось не виходила з голови вся ця ситуація з дзвінком, це добряче так напрягало, а ще більше напрягало, що Олег нічого мені не хоче пояснити, мені від цього дуже боляче.

    Під офісом неприємні сюрпризи не закінчилися, тільки ми під'їхали як я побачила біля входу ту білобрису гадюку. Олег першим вискочив із машини і помчав до неї, а про мене взагалі забув. Мені стало дуже неприємно та боляче.

   Олег підбіг до входу, вхопив колишню під руку і кудись потягнув, а я так і стояла, не могла навіть поворухнутися, мовчки спостерігала за ними. Тільки самотня сльоза прокотилася по моїй щоці. Хочу я цього чи ні, але треба йти працювати, тому на ватних ногах піднімаюся на потрібний мені поверх.

    День був жахливий, не могла ніяк дочекатися його закінчення. Олега так більше я й не бачила аж до вечора, тому зібралася і поїхала додому. Все моє щастя розбилося в одну мить і я знову почуваю себе зрадженою і нещасною, а ще так недавно була найщасливішою в світі. Я втомилася...

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно