Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

Все йшло за планом, але у понеділок увечері Світлана Єгорівна відчула себе не зовсім добре. У неї піднялася температура, заболіло горло і почався сильний нежить. Світлана Єгорівна дуже злилася на себе за те, що захворіла у такий відповідальний момент, але чітко розуміла, що не зможе бути присутньою на зустрічі у вівторок. Вона зателефонувала Денису.

— Привіт, синку! Ти зараз можеш розмовляти? — запитала вона племінника.

— Світлано Єгорівно, ви ж знаєте, що для вас у мене завжди знайдеться час, — відповів їй Денис.

— У мене не дуже гарні новини, мій хлопчику! Схоже, що я захворіла.

— Що трапилося? — стурбовано запитав Денис.

— Температура піднялася і горло дуже болить. Вибач, синку, але здається тобі доведеться обійтися без мене завтра на зустрічі з керівництвом «Дорстона».

— Як ви себе почуваєте? Може вам викликати лікаря?

— Ні. Я впевнена, що це звичайна застуда. Але кілька днів мені доведеться побути вдома.

— Світлано Єгорівно, хочете я приїду до вас зараз? Привезу вам ліків і фруктів.

— Не потрібно, у мене все є. До того ж, я можу заразити тебе.

— Ви впевнені?

— Так, синку. Вибач, що так вийшло. Спочатку я хотіла прийняти пару таблеток, щоб привести себе у нормальний вигляд і мати можливість бути з тобою, але...

— Світлано Єгорівно, не кажіть дурниць! Ваше здоров'я для мене набагато важливіше будь-якого контракту. Залишайтеся вдома і одужуйте.

— Денисе, ти обов'язково впораєшся! Ми отримаємо цей контракт. Візьми із собою Каріну — вона відмінно знає всі деталі та зможе правильно подати наш проект замовнику.

— Я і сам подумав, що Каріна знадобиться мені. Ні про що не хвилюйтеся, Світлано Єгорівно.

— Зателефонуй мені після зустрічі.

— Добре.

Наступного ранку Денис одразу ж зайшов до відділу маркетингу і повідомив співробітникам про хворобу Світлани Єгорівни.

— Дуже шкода! Денисе Олександровичу, а як же зустріч із керівництвом «Дорстона»? — звернулася до директора Вероніка.

— Зустріч відбудеться. Ми поїдемо на неї удвох із Каріною, — з посмішкою відповів Денис.

Почувши це, Каріна завмерла на місці та злякано подивилася на директора. Денис посміхнувся їй та додав:

— Каріно, та не лякайтеся ви так! Роль Світлани Єгорівни я беру на себе. Ви будете говорити все те ж саме, що і збиралися. Мені дуже потрібна ваша допомога у цій справі та я впевнений, що ви не залишите мене наодинці з прискіпливим керівництвом «Дорстона», — Денис підморгнув їй. — Через 20 хвилин чекаю вас у своєму кабінеті.