Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Дуже багатий чоловічок, — промовив із почуттям Росс.
— Очевидно, що так.
— Здається, я йому подобаюся, — сказав юнак. — Сподіваюся, це триватиме. Мати підтримку такого чоловіка багато важить.
— Ви актор, містере Росс?
Той підтвердив. Здається, його засмутило, що ми не впізнали його імені. Очевидно, нещодавно він отримав чудові відгуки за якусь роль у похмурій виставі, перекладеній із російської.
Коли ми з Пуаро його заспокоїли, детектив мимохідь запитав:
— Ви знали Карлотту Адамс, чи не так?
— Ні. Сьогодні в газеті я прочитав про її смерть. Передозування наркотиками або чимось іншим. Ідіотизм, що всі ці дівчата сидять на наркотиках.
— Так, це сумно. До речі, вона була дуже талановита.
— Мабуть.
Він не був зацікавлений ніким, крім самого себе.
— Ви взагалі бачили її виступ? — запитав я.
— Ні. Такі речі не зовсім для мене. Зараз усі божеволіють від такого, але не думаю, що це триватиме довго.
— А! — гукнув Пуаро. — Ось і таксі.
Він махнув ціпком.
— Думаю, я пройдуся, — сказав Росс. — Поїду на метро від станції «Гаммерсміт» просто додому.
Раптом юнак нервово засміявся.
— Дивна вона була, — мовив він, — та вчорашня вечеря.
— Так?
— Нас було тринадцятеро. Один хлопець в останню мить не зміг прийти. Ми не помітили цього аж до кінця вечері.
— А хто встав першим? — запитав я.
Росс нервово засміявся.
— Я, — відповів він.
Розділ шістнадцятий
Здебільшого обговорення
Коли ми повернулися додому, то застали там Джеппа.
— Мсьє Пуаро, я вирішив просто заїхати і побалакати з вами, — бадьоро промовив він.
— Eh bien, мій добрий друже, як справи?
— Ну, все йде не надто добре. І це факт. — Він здавався пригніченим. — Мсьє Пуаро, може, ви зумієте мені якось допомогти?
— У мене є одна чи дві ідейки, якими я хотів би з вами поділитися, — сказав Пуаро.
— Ви і ваші ідейки! У певному сенсі ви незвична людина. Не те, щоб я не хотів їх чути. Я хочу. У вашій чудернацькій голові щось таки є.
Детектив досить холодно подякував за комплімент.
— У вас є якісь ідеї щодо проблеми з роздвоєнням леді? Ось що мене цікавить. Мсьє Пуаро? Як щодо цього? Хто це був?
— Саме про це я хочу з вами поговорити.
Він запитав Джеппа, чи той колись чув про Карлотту Адамс.
— Я чув це ім’я. Та зараз не згадаю, де саме.
Мій друг пояснив.
— Вона! Це вона робить імітації? Чому ви зосередилися на ній? Що ви на неї маєте?
Пуаро розказав про кроки, які ми зробили, і про висновок, до якого дійшли.
— Господи, скидається на те, що ви маєте рацію. Одяг, капелюшок, рукавички тощо, і світла перука. Мабуть, так і було. Маю сказати — ви молодець, мсьє Пуаро. Добра робота! Утім, не думаю, що щось вказує на те, що її прибрали. Це здається трохи неправдоподібним. Тут я з вами не зовсім погоджуюся. Як на мене, ваша теорія трохи фантастична. У мене більше досвіду, ніж у вас. Я не вірю в цього закулісного негідника. Так, здається, Карлотта Адамс справді була тією жінкою, але у мене виникло дві версії. Вона сама вирушила туди, можливо, з метою шантажу, оскільки натякала, що скоро дістане гроші. Вони трохи посварилися. Він розізлився, вона розізлилася і вбила його. Маю сказати, повернувшись додому, дівчина була розбита. Вона не планувала його вбивати. На мою думку, спеціально випила забагато ліків, це був найпростіший вихід.
— Ви вважаєте, цим можна пояснити всі факти?
— Ну, звичайно, багато чого ми ще не знаємо. Це хороша робоча гіпотеза, з якою можна продовжувати працювати. Інше пояснення полягає в тому, що обман і вбивство ніяк не пов’язані між собою. Це просто до біса дивний збіг.
Я знав, що Пуаро з цим не згоден. Але він лише забелькотів:
— Mais oui, c’est possible[43].
— А як вам таке? Розіграш сам по собі досить невинний. Хтось про нього почув і вирішив, що він добре пасуватиме до його планів. Непогана ідея? — Інспектор мить помовчав і продовжив: — Але особисто мені більше до вподоби ідея номер один. А який існував зв’язок між його світлістю і дівчиною, ми так чи сяк дізнаємося.
Пуаро розповів йому про лист в Америку, який відправила покоївка Карлотти Адамс, і Джепп погодився, що це могло б стати великою підмогою.
— Я негайно за це візьмусь, — пообіцяв він, роблячи позначку в своєму записнику. — Мені більше подобається версія, що міс Адамс і є наша вбивця, тому що я більше нікого не можу знайти, — сказав він, коли відклав записника. — Ось капітан Марш, тепер уже його світлість. У нього був чудовий мотив. І погана репутація. Завжди у скруті, не зовсім делікатно поводиться з грішми. Ба більше, він іще вчора вранці посварився зі своїм дядьком. Він сам мені розповів — що позбавляє мене задоволення від цього факту. Так, він теж, імовірно, добра кандидатура. Але у нього є алібі на вчорашній вечір. Він був у опері з Дортгаймерами. Багаті євреї. Ґросвенор-сквер. Я перевірив, усе в порядку. Він з ними пообідав, пішов в оперу, і вони пішли на вечерю в «Собраніс». Ось так.
— А мадемуазель?
— Ви маєте на увазі доньку покійного? Її теж не було вдома. Обідала з якимись Кертью-Вестами. Її відвезли в оперу, а потім провели додому. Вона прийшла за чверть дванадцята. Так що вона відпадає. Секретарка, здається, в порядку — дуже ділова пристойна жінка. Є ще дворецький. Не можу сказати, що він мені подобається. Для чоловіка неприродно бути таким привабливим. У ньому є щось підозріле — і щось дивне в тому, яким чином він потрапив на службу до лорда Еджвера. Так, зараз я його перевіряю. Хоча й не бачу мотиву для вбивства.
— Немає більше жодних свіжих фактів?
— Так, один чи два. Важко сказати, чи мають вони якесь значення, чи ні. Наприклад, зник ключ лорда Еджвера.
— Ключ від вхідних дверей?
— Так.
— Це, звичайно, цікаво.
— Як я вже сказав, це може означати дуже багато або взагалі нічого. Залежить від багатьох факторів. Але, на мою думку, значно важливіший такий факт. Учора лорд Еджвер
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті», після закриття браузера.
