Читати книгу - "Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська "

– Доброго ранку! – привітався Даніель, похмуро втупившись у відкрите декольте дівчини, а потім переводячи погляд на її обличчя та губи.

– Добре!.. – пролітала Ніколь, з жахом припускаючи, як їй зараз влетить.

Даніель натиснув кнопку зупинки ліфта, і очі дівчини ще більше розширилися від поганого передчуття.

– Ніколь, поясни мені, що чорт забирай відбувається, чому ти приходиш на роботу в такому вигляді? – загарчав він.

Вона зрозуміла його обурення. Звичайно, це непристойно представляти свою фірму. Абсолютно недоречний для офісу одяг. Але вона не думала, що так станеться і він її сьогодні побачить. І як порозумітися тепер?

Даніель виглядав розлютованим. Ще б пак... Він знову спише це на її дурість.

– Ніколь, я запитав тебе.

– Цього більше не повториться, - єдине, що вона змогла видавити з себе. – Відтепер лише сірі ділові костюми, – пообіцяла дівчина.

Даніель відсторонився і тепер дивився більш м'яким поглядом. Оцінюючи. Але натискати кнопку ліфта не поспішав.

– Скажи, чому я не вірю тобі? - спитав він і на обличчі його з'явилася та сама лінива посмішка, від якої серце заколотилося як шалене. Краще похмурий вигляд. Хіба можна бути таким гарним? Цей синій діловий костюм йому дуже йшов. Волосся було причесане. Хоча їй подобалося, коли вони були трохи розпатлані. Мабуть, Даніель помітив її мрійливий погляд.

– Я не знаю ... – Ніколь не домовила, тому що Даніель підніс руку до її волосся і м'яко провів по них рукою.

– Потрібно упорядкувати твої неслухняні волосся. Схоже, вони живуть своїм життям і прагнуть нескінченної свободи. Зовсім як їхня господиня.

Ніколь засміялася. Він мав рацію. Її волосся не могло упокорити ні зачісування, ні лаки, ні шпильки. Вони завжди намагалися вирватися і перетворити її на кульбабу, як раніше називав її Даніель.

– Я намагатимусь догодити і тобі. Завтра прийду на роботу і буду прикладом для наслідування всіх офісних співробітниць, - сказала вона, розглядаючи його гладко поголену, ідеально красиву особу, ніби намагаючись надивитися на весь день.

– Мене бентежить твоє беззаперечне підпорядкування, - Даніель наблизився ближче і Ніколь перестала дихати. Він дивився так дивно, а їй хотілося, щоб він поцілував її. Але натомість він натиснув кнопку поверху, на якому вона працювала.

– Гарного дня! – коротко сказав Даніель і двері ліфта зачинилися перед дівчиною.

Ну от і все. Ще раз показав їй її місце. Адже він тільки друг. Більшого йому від неї не потрібне. Ах так, ще можна половити разом рибу. Ніколь пройшла в приймальню за свій стіл, що стояв навпроти столу реального та чинного помічника юрисконсульта. Її ще не було дома.

Ніколь почула звук телефону, що розривається в сумочці. Дзвонила Бріджіт - її подружка.

– Алло, Ніколь, привіт! Куди ти запропастилася? Забула про мене зовсім. Я скучила.

– Вітання! – Усміхнулася Ніколь, захоплюючись натиском подруги. Якби вона була схожа на Бріджіт, можливо Даніель вже давно був би біля її ніг. – Нині я в офісі. До дванадцятої має бути на кастингу, а ввечері мене запросили на вечірку, – відзвітувала дівчина.

– Чудово, тоді зустрінемося увечері. Скинь мені адресу. У мене давно не було сексу, – засміялася подруга. – Хто тебе запросив?

– Анрі. Ми працюємо разом, – коротко пояснила вона.

– Зрозуміла, ну тоді до вечора.

Ніколь зраділа можливості побачитися з подругою і позбутися залицянь Анрі.

– О, як добре, що ти тут, Ніколь, – почула вона голос Марі.

Дівчина напружилася.

– Тобі доведеться сьогодні справді попрацювати: моя помічниця лягла з алергією. І це у такий важливий день!

Ну ось. Тільки цього не вистачало. Якщо валиться, то все й одразу. Як викрутитись?

– Марі, але в мене сьогодні важливі справи.

– Послухай, тобі доведеться. Тим більше ти приховала від мене, що була найкращою студенткою курсу. І зараз збираєшся все покинути?

Ніколь не хотіла сперечатися. Вона втомилася всім пояснювати, що не хоче бути юристом, навіть закінчивши університет із відзнакою.

– Марі, у мене прослуховування призначено на дванадцять дні і це дуже важливо для мене, – Ніколь благаюче подивилася на грізну і похмуру начальницю, що стоїть перед нею. У душі Ніколь і так зрозуміла, що прослуховування пройде сьогодні без її участі. – Що потрібно зробити? – Приречено видавила з себе дівчина.

– Бери ті папки, блокнот і кулею в конференц-зал. Застенографуєш умови договору, – Марі пішла, а Ніколь взяла папки і поплилася до ліфта. Проблемою стало віднайти призначене місце. Адже, на відміну від співробітників фірми, вона навіть не підозрювала, де він знаходиться. Втративши п'ятнадцять хвилин на самостійні пошуки, дівчина спустилася на перший поверх і уточнила на ресепшені, де знаходиться злощасне місце. Виявилося, офіс фірми Даніеля займав п'ять величезних поверхів.

Розуміючи, що часу не залишилося, вона помчала з усіх ніг до кабінету, але все ж таки запізнилася: переговори вже почалися. Як тільки вона увійшла, всі як один дивилися на неї. І тут до неї дійшло. Адже на ній була все та ж невдало обрана на сьогоднішній офісний пекельний день сукня. Перше, що кинулося їй у вічі, це блискучі від невдоволення очі Даніеля. Він ніби пропалював її наскрізь. Ніколь не розуміла, чого він сердиться на неї весь день. Просто нестерпний. Як вона взагалі думала бути його дівчиною? "Спробуй ще задовольни всі його вимоги", - думала Ніколь, намагаючись відволіктися від чоловічих поглядів, що споглядають її.