Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Невідоме Розстріляне Відродження" автора Павло Коломієць. Жанр книги: 📖 Публіцистика / 📖 Поезія / 📖 Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
не знаю, Люба моя мила, Уста мої п’януть. «Туман густий над селами…»
Туман густий над селами, Пісні, Пісні, Гармонії веселої Не чуть мені вві сні. Тут вулиці бруковані І міста чорний дим, А села ж десь заховано, Які я так любив. Спитать мене, за що любив… Я вам ніколи не скажу, Бо вже давно хтось проорав? Між нами зоряну межу. Ну, може, дівчину любив, Ну, може, зрадила мене, У мене ж серце не камін, Щоб перед вами розпалить, Вона була така струнка Моя тополя за вікном, А за левадою ріка, А за рікою Туман густий над селами. Пісні, Пісні, Гармонії веселої Не чуть мені вві сні. Тут вулиці бруковані І міста чорний дим, А села ж десь заховано, Які я так любив. Елегія
Брожу по парку, Дивлюся на красу, Залиту золотом і сумом, І сам себе на вогнище несу, Бо чую серцем осінь хмуру… Я сам у собі сиву волосину вирвав. Згадай давно – минулий гул… Неначе я й не жив… Чому ж я оцвітаю? Сивіє голова од дум… Вечір
Туман густий над селами, Пісні, Пісні, Гармонії веселої Не чуть мені вві сні. Тут вулиці бруковані І міста чорний дим, А села ж десь заховано, Які я так любив. Спитать мене, за що любив… Я вам ніколи не скажу, Бо вже давно хтось проорав? Між нами зоряну межу. Ну, може, дівчину любив, Ну, може, зрадила мене, У мене ж серце не камін, Щоб перед вами розпалить, Вона була така струнка Моя тополя за вікном, А за левадою ріка, А за рікою Туман густий над селами. Пісні, Пісні, Гармонії веселої Не чуть мені вві сні. Тут вулиці бруковані І міста чорний дим, А села ж десь заховано, Які я так любив. Елегія
Брожу по парку, Дивлюся на красу, Залиту золотом і сумом, І сам себе на вогнище несу, Бо чую серцем осінь хмуру… Я сам у собі сиву волосину вирвав. Згадай давно – минулий гул… Неначе я й не жив… Чому ж я оцвітаю? Сивіє голова од дум… Вечір
Перейти на сторінку:
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідоме Розстріляне Відродження», після закриття браузера.
Подібні книжки до «Невідоме Розстріляне Відродження» жанру - 📖 Публіцистика / 📖 Поезія / 📖 Сучасна проза:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Невідоме Розстріляне Відродження"