Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Вранці я прокинулася від теплого світла, яке м’яко лилося через вікно. Це було те відчуття, яке завжди тішило: сьогодні обіцяє бути чудовим днем. Я швидко одяглася в улюблену сукню, відчуваючи, як радість заповнює моє серце. Сьогодні на мене чекали заняття, друзі і, звичайно, Ден.                                                                    

Під час навчання я отримала кілька відмінних оцінок, сміялася з друзями над жартами та обговорювала плани на вихідні. Все складалося ідеально, я просто не могла дочекатися, щоб побачити Дена після занять.                                         

Коли я повернулася додому, серце моє билося швидше від передчуття. Піднявшись сходами, раптом почула голоси з вітальні. Зупинившись, я прислухалася. Мені стало цікаво, що відбувається.                                                                     

«Я кохаю Ніку», — почувся голос Дена, і він звучав так рішуче. Серце моє затремтіло.                              

«Це неправильно, Ден», — відповів Девід. В його голосі я відчула сумніви. «Ви ж зведені брат і сестра. Як це буде виглядати?».                                    

Я завмерла. Він знає . Він здогадався. Внутрішній конфлікт охопив мене.                                                     

«Я не можу нічого з цим вдіяти! Я люблю її», — продовжував Ден, його голос звучав рішуче.         

«Це не так просто, — відповів Девід, — ви обидва повинні розуміти, що це ускладнить ситуацію для всіх. Як ви з цим будете жити?».                                    

З словами Девіда я відчула, як розривається щось усередині мене. Я не могла більше слухати. Крокуючи назад, я закрила двері своєї кімнати, втрачаючи відчуття реальності. Усе, що ще вчора здавалося таким простим, раптово обернулося на складні питання.                                                                

Я опустилася на підлогу, притиснувши спину до стіни, обхопила коліна руками . Уявлення про щасливе майбутнє з ним стало тінню, якою я не могла знайти в собі сили впоратися.                           

Сльози котилися по щоках. Я хотіла зачинитися в кімнаті, забути про все і всіх. Життя, яке ще вчора здавалося сповненим світла, стало непрозорим і тяжким. Я відчула, як мій світ руйнується, і мені хотілося просто зникнути в цій тіні невизначеності.