Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Інугамі Куроші, зазвичай стриманий і мовчазний, відкрив свою душу, дозволяючи темним почуттям страхам, сумнівам вийти назовні і стати частиною їхньої сили. Він відчував, як його прихована сторона, тінь, вплітається в цей меч, надаючи йому силу і глибину, яка була важливою для їхньої спільної перемоги.

Фудзісане, відчуваючи свою відповідальність за команду та близькість до Дзуйхо, розкрив свої найпотаємніші почуття — і страх втратити зв'язок, і рішучість захистити кожного з них. Його сила, його твердість і відданість переплелися з силою інших, створюючи баланс їхньої спільної сили.

І ось, коли всі їхні емоції та почуття стали частиною цього танцю, меч, що ширяє над землею, спалахнув яскравим, майже сліпучим світлом. Рожево-золотисте сяйво стало яскравішим, і меч наче ожив, його лезо почало пульсувати, як серце, сповнене їх силою. Пелюстки сакури навколо почали рухатися швидше, їх вихор став стрімким, і меч, який увібрав у себе всю силу їх емоцій, став більш потужним, ніж будь-коли.

Мудрець, спостерігаючи за цим, схвально кивнув головою. Він бачив, що юнаки досягли нового рівня сили, і знав, що вони готові до випробування.

Мудрець, з легенькою усмішкою спостерігаючи за результатами їхньої роботи, відчув, що вони готові до наступного випробування. Це був момент, коли їхня сила, сила, пробуджена технікою Танцю Меча, повинна вийти за межі фізичної форми, стаючи не лише зброєю, а й продовженням їхньої внутрішньої енергії, їхньої волі.

- Дуже добре! — промовив він, і його голос звучав схвально, але з відтінком серйозності. — Тепер спрямуйте свою силу за межі фізичного контакту.

Юнаки, ще відчуваючи пульсуючу міць у своїх грудях та з'єднання з магічним мечем, уважно дивилися на нього, готові почути його подальші вказівки. Мудрець підняв руку і вказав на далеку гору за бар'єром, що височіла на горизонті.

— Подивіться геть туди, — продовжив він, його голос був твердий і трохи голосніший, ніж зазвичай. - Ця гора - ваш символічний ворог. Заплющте очі і уявіть, що ваш меч, створений з вашого зв'язку, ламає її одним потужним ударом. Вам потрібно сконцентруватися так, щоб розрізати її, не пошкодивши магічний бар'єр, що захищає цей маєток.

Юнаки, обмінявшись короткими, впевненими поглядами, зосередилися і підняли свої мечі, спрямовуючи їх у бік далекої гори. Масамуне, Мурасаме, Дзуйхо, Інугамі Куроші та Фудзісане завмерли, їхні обличчя стали зосередженими, а тіла — нерухомими, наче вони занурювалися в глибоку медитацію.

Повільно кожен із них заплющив очі, і дихання стало рівним, глибоким. Тепер вони бачили цю гору не зовнішнім зором, а внутрішнім поглядом, відчуваючи її велич і міць, але водночас уявляючи, що й клинки стосуються її поверхні, розриваючи породи, досягаючи її суті.

Масамуне глибоко вдихнув, уявляючи, як його клинок проникає вглиб гори, начебто це був потік води, що спокійно розмиває перешкоди. Він направив свою енергію на контроль і гармонію, відчуваючи, як його воля перетворюється на силу, здатну розрізати камінь, але при цьому зберігає баланс.

Мурасаме, відчувши лють і рішучість, уявив силу вогню, що обрушується на гору, здатного розплавити будь-яку перешкоду. Його міць була наповнена вогнем і пристрастю, але він спрямовував її так, щоб удар був точним, що не завдає руйнації далі своєї мети.

Дзуйхо з грацією і легкістю бачив, як його меч, подібно до найтоншого леза світла, ковзає по поверхні гори, розрізаючи її, немов шовк. Його сила була спрямована на витончений та точний удар, що дозволяє розкрити міць без грубої сили.

Інугами Куроші відчував холод тіней, що збиралися навколо його клинка, і спрямовував їх у єдиний потік, створюючи темне, тихе, але могутнє лезо, яке залишало розріз, немов нічний шепіт, глибоко й точно.

Фудзісане з усією своєю твердістю і впевненістю представляв міць землі, яка поділяється, наче щит, що розкриває ворота до серця гори. Він уявляв, як його сила створює розлом, що проникає в саму серцевину каменю.

Вони відчували, як їхня об'єднана енергія, спрямована на магічний меч, що ширяє над землею, концентрується, посилюється, стає гострішою і міцнішою. Вони відчували, як меч, що живиться їхніми думками та їхньою волею, відгукується на їхні внутрішні команди, стаючи живим втіленням їхньої сили та рішучості.

Раптом повітря навколо почало наповнюватися силою, майже відчутною, як легкий струм, що вібрує, що передавався від одного до іншого. Меч, що ширяє над ними, почав сяяти яскравіше, його лезо почало пульсувати, ніби відповідаючи на поклик їхньої волі.

— Тепер спрямуйте удар! — сказав Мудрець, його голос промайнув над ними, як команда, як заклик, що змушує їх об'єднатися в єдиному пориві.

Юнаки різко спрямували свою енергію, відчуваючи, як весь їх зібраний внутрішній світ попрямував уперед, немов вони вже зробили нищівний удар. Їхня об'єднана енергія покинула меч, і наступної миті, немов невидима хвиля, вдарилася в далеку гору.

За мить вони почули глухий рев — гора розкололася, і з її вершини почали падати великі шматки каменю, наче відгукуючись на їхню волю. Але, як і просив Мудрець, бар'єр довкола маєтку залишився недоторканим, не порушеним їх силою.

Розплющивши очі, юнаки побачили результат свого удару. Їхнє дихання було важким, але в їхніх очах горіло почуття перемоги.

Мудрець, з легкою, задоволеною усмішкою, спостерігав за тим, як його учні, ще не вірячи своїм очам, дивилися на далеку гору, вершина якої була тепер розколота їхньою силою. Він знав, що вони пройшли довгий шлях, і їхній успіх означав, що вони готові до останнього випробування, до битви, яка вирішить їхню долю.

— Ви чудово впоралися! — промовив він, його голос був сповнений гордості й радості, але в ньому чулася і прихована суворість, ніби він нагадував їм про важливість їхнього успіху. Він дивився на них, очі його світилися від задоволення, і вони відчували в його погляді визнання їхньої сили.

Юнаки, важко дихаючи після виплеску всієї своєї внутрішньої енергії, повільно опустили клинки. Їхні обличчя сяяли від радості та урочистості, як у тих, хто щойно пройшов важке випробування та здобув довгоочікувану перемогу. Вони обмінялися поглядами, у яких відбивалися полегшення, щастя та гордість.