Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

23

На виході з університету Лєра помітила чорний позашляховик і Марка, що сидів на капоті в довгому очікуванні. Від одного його погляду їй стало страшенно соромно за свою вчорашню поведінку. Вона пропустила купу дзвінків і повідомлень, а потім заснула на одному ліжку з найкращим другом. Для неї це нічого не значило, але така поведінка неприпустима для людини, котра має стосунки з кимось іншим. Тим паче Лєра була впевнена, що в бік інших дівчат Марк ніколи не дивився, за що вона його й цінувала.

- Привіт, - вона підійшла і натягнула винувату посмішку.

- Сідай, - грубо промовив Марк, відкриваючи перед нею двері.

Авто рушило, а разом із ним і тиша, що зависла між ними, важка, як свинець. Лєра зосередилася на власних думках, намагаючись не дивитися на Марка, хоча кожен його погляд обпікав шкіру. Почуття провини роз'їдало її зсередини, вона чекала на чергові закиди про вчорашнє, але це мовчання виявилося не меншим покаранням. Вона знала, що скоро його терпіння може вичерпатися, і тоді він вибухне.

- Голодна? - Марк повернув голову в її бік.

- Трохи.  

Одного слова достатньо, щоб він змінив плани та завернув до улюбленого ресторану, куди часто забігав вечеряти. І Лєру забирав би з собою, але їхній напружений графік не дозволяв. То в нього робота цілодобово, то в неї навчання.

Здавалося, з таким розкладом вони мали б тільки сильніше сумувати одне за одним, але в якийсь момент Лєра перестала вважати його присутність у своєму житті такою важливою. Він більше не викликав у неї емоцій, а це початок кінця.

Хоча інші люди вважали б його ідеальним хлопцем: завжди дбає про її комфорт, годує найкращими вечерями, купує все, що вона забажає, і вселяє небувалу впевненість у собі. Але їй потрібно було зовсім не це.

Швидко поснідавши, вони поїхали до нього. Дорога займала ще двадцять хвилин, чому Лєра була тільки рада. Їй подобалося кататися містом, особливо вночі, дивитися у вікно і думати.

Марк жив у розкішній трикімнатній квартирі, оформленій у темних тонах. Більшість часу вони проводили у вітальні, тоді як спальня була здебільшого для сну, де Лєра жодного разу не залишилася за рік стосунків. Також був кабінет, куди він сам майже не ходив та інших не пускав.

Поки Марк пропадав у ванній і на кухні, Лєра вирушила у вітальню. Оглянула цей бездоганний порядок і сіла на диван. Навпроти стояла величезна книжкова шафа, яка слугувала йому замість телевізора. Більшість творінь - наукова література: книжки з бізнесу, інвестицій та психологія. Раніше, коли Лєра залишалася допізна, іноді читала про маніпуляції людьми. Ймовірно, Марк визубрив цю тему і періодично повторює; інакше як ще пояснити бажання Лєри терпіти й підкорятися?

Її завжди дивувала поведінка Марка: має все для щасливого життя і навіть більше, але не посміхається, немов йому завжди мало. Також він зневажав будь-який інформаційний потік, не дивився телевізор, не цікавився новинами, ледве знав про існування ютубу. Ніколи не занурювався в чуже життя з книжок і серіалів - намагався знаходитися тільки у своєму. Можливо, у цьому й полягала причина його успіху.

Коли Лєра вдесяте оновлювала стрічку інстаграму, повернувся Марк. Босий, в білій наполовину розстебнутій сорочці, в руках пляшка вина і два келихи. Мовчки відкрив, налив і простягнув Лєрі. Вони цокнулися і зробили по ковтку.

- Що там навчання? - він притягнув її до себе.

Лєра поклала голову йому на груди й тихо відповіла:

- Все добре. Декан каже, що в мене є всі шанси отримати червоний диплом.

- Молодець, - Марк притулився до її маківки, а вона відчула, як сіпнулися його губи.

- Роби так частіше, - Лєра подивилася на нього.

- Як?

- Висловлюй емоції, - благала вона. - Хоч щось. Щось крім грубості, - її голос тремтів від напруження, яке накопичувалося місяцями.

Марк підвівся з дивана і пройшовся кімнатою. Вже не вперше вона говорила про це, але щоразу він пропускав її слова повз вуха і змінював тему.

- Я працюю з технікою, в мене багато підлеглих, тож я не можу бути ніжним. І не хочу, - холодно зазначив він. - Встань.

Лєра поставила келих на столик і піднялася.  

- Підійди до мене.  

Вона послухалася. Його кам'яне обличчя лякало, але змушувало підкорятися. Коли вона зупинилася за півкроку від Марка, він узяв її обличчя в руки та поцілував з усією ніжністю, на яку тільки здатен. Але тривало це не довго. Вже через кілька секунд різким рухом він розстебнув її блузку. Можливо, від такої наполегливості відірвалися пару ґудзиків, тільки його це не хвилювало. Він продовжував цілувати її пристрасно і грубо, а Лєра відповідала, не маючи права відмовити.

- Ходімо, - наказав він, відірвавшись від її губ.

Він не чекав згоди, просто поставив перед фактом. Потім підхопив її на руки та поніс у спальню. Швидко допоміг позбутися одягу і поклав на ліжко. Вкривав її тіло поцілунками, від шиї опускався все нижче й нижче. Дивлячись у стелю, Лєра намагалася заглушити емоції, які зараз зовсім недоречні. Марк опускався ще нижче, а в неї з очей покотилися сльози. Повинна стогнати від задоволення, якщо вірити фільмам для дорослих, а вона ридає.