Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

24

Час наближався до одинадцятої години вечора, а Аня вперше залишилася сама. Зазвичай, якщо не Лєра, то двоє хлопців приходили й обламували її бажання насолодитися самотністю. Сьогодні вони наче почули її молитви й зникли. Але радіти було рано.

Двері з гуркотом відчинилися, і в кімнату ввірвалися Влад із Колею, ховаючи щось за спиною. Перелякана Аня вскочила з ліжка і здивовано втупилася на них. Судячи за хитрими посмішками, вони щось задумали, і заради власної безпеки Ані варто було б тікати.

- Телефон, важливі папери? - запитав Коля, стоячи за кілька кроків від неї.

Переконавшись, що цінних речей при Ані немає, хлопці дістали з-за спини дволітрові пляшки з водою, де завбачливо зробили кілька дірок у кришці, та з гучним сміхом почали обливати її.

Перші кілька секунд Аня стояла як укопана. Ноги заціпеніли, наче обійняті невидимими ланцюгами. Коли холодна вода вже достатньо намочила її, вона з криками почала тікати, хоч і знала, що ховатися нікуди: вибігти з кімнати їй не дозволять. Аня хотіла залізти під ліжко, як Влад різко накинувся на неї ззаду, притиснув її руки до тіла, не даючи поворухнутися.

- Тварюки! Виродки! Ненавиджу вас! - кричала вона, намагаючись вирватися з його міцних обіймів.

Він тримав її, виставивши мішенню для Колі, а сам ховався за нею.

- Колян, вперед! - подав голос Влад і вткнувся обличчям їй у волосся.

Коля направив пляшку на Аню і натиснув. Від її пишного, ідеально рівного волосся не залишилося й сліду - від води воно перетворилося на недбалі локони. Одні тільки думки про завите волосся змушували її ненавидіти цих двох усім серцем. Спочатку вона ще намагалася вирватися, потім змирилася. Її поливали водою, а вона вже не реагувала. Їхні крики й веселощі стали глухими звуками, що відлунювали десь на периферії її свідомості.

- Не на мене, дурень! Ми взагалі-то малу купати прийшли, - гнівався Влад. - Хоча вона не мала, скоріше півторашка.

Коля засміявся і нарешті припинив. Вода в пляшці закінчилася, і Аню відпустили. Її тіло було мокре, одяг лип до шкіри, а волосся тяжко спало на спину, але гірше за це була лише образа, що бурлила всередині.

- Скільки можна? - рявкнула вона Владу. - Метр шістдесят, на секундочку! Досить жартувати з мого зросту!

Влад слухняно кивнув, намагаючись стримати усмішку, але його очі блищали від веселощів.

- Серйозно, чуваче, досить жартувати з її зросту, - дорікнув Коля. - Це якось низько.

Обидва почали голосно реготати.

- Бовдури, - Аня закотила очі й підійшла до дзеркала.

Намагалася поправити це безладдя на голові, але ставало гірше. Вона ненавиділа своє мокре волосся за те, що його здавалося занадто мало. Ці локони робили її обличчя зовсім іншим. Тим, що їй ніколи не подобалося.

- У нас гарячу воду на пару днів відключили, - Влад зупинився поруч біля дзеркала. - Тому ми прийшли до тебе на допомогу.

- А хто прийде на допомогу вам? - вона погрозливо поставила руки в боки.

Влад не встиг відповісти, як Аня кинулася до своєї пляшки з водою. Відкрутила кришку і з усією ненавистю почала обливати його. Мстити виявилося простіше - це не ті маленькі щілини, зроблені шилом; її зброя набагато сильніша. Спочатку облила Влада, потім побігла до Колі.

Той кинувся до дверей, але Влад перекрив собою шлях.

- Не одному ж мені страждати.

Коля підняв руки, показуючи, що здається.

- Я тобі це пригадаю, друже, - тихо промовив він, прикривши очі.

Аня вилила на нього залишки води, і тільки після цього змогла вдихнути спокійно. Її серце калатало від адреналіну, але водночас наповнювалося відчуттям перемоги.

На цьому битва закінчилася. Повністю мокрі, вони стояли в маленькій калюжці й дивилися один на одного. Така божевільна ідея виявилася одним із найкращих моментів у житті.

- Підемо, сусідок намочимо? - запропонував Влад. - Раз нам тепер нічого не страшно.

- Так, - підтримав Коля. - Ходімо до Мирослави!

Підступно гогочучи, вони вийшли з кімнати.

За десять хвилин їхньої відсутності повернулася Лєра. Переживши неприємний вечір із Марком, вона не одразу звернула увагу на мокрий стіл і підлогу. Можна подумати, що тут просто прибирали. Але їй і думати не хотілося -  переодягнутися і лягти спати.

Вона дістала з шафи шорти й просту білу футболку, переодяглася і нарешті помітила, що ліжко Ані та холодильник теж у воді. Це поганий знак.

До кімнати зайшли троє друзів. Мокрі, дихання збилося, у руках тримали майже порожні пляшки. Побачивши Лєру, вони розпливлися в широких усмішках.

Уже тоді вона розуміла, що їй не уникнути тієї ж долі. Але перш ніж прийняти удар противника, хотілося випробувати всі варіанти порятунку. Лєра побігла до ліжка, щоб замотатися в плед і вибігти, але не встигла. Вони пішли в наступ. На щастя, їй дісталося найменше, бо вода закінчувалася.

- Колян, вона занадто суха, - зауважив Влад. - Із цим терміново потрібно щось робити.