Читати книгу - "Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Не твоє собаче діло.
Лаконічно, зрозуміло, без двозначностей. Я зареклася навіть дивитись убік знатного негідника.
Сидіння, як на зло, скінчилося. Відповзати не було куди, тікати з криками не дозволяли гордість і затерплі ноги. Довелося неквапом підвестися, обсмикнути короткі штани…
– Вибач.
Моє ліниве позіхання перетворилося на завивання.
«Почулося?» – обертатись я не збиралася.
– Це не тобі адресувалося.
«Не почулося», – мені не вірилося в те, що відбувається.
Хоч неподалік і справді пройшла Мела, Вальєн не міг знати про її присутність.
Чи міг?
Тоді, в Рені, я вирішила, що він ненавидить магію. А якщо… Якщо його почуття спрямовані лише на чаклунку?
– Мені якось байдуже, – відповіла я, дивлячись убік. – Колись і ти захочеш поговорити, та буде ні з ким. Насолоджуйся своєю отрутою сам.
Мелу я спіймала на кухні.
– Сойл – цілитель, – сказала тихо. – Може, Вальєн хоче його покликати, щоб вилікуватися?
– Ні. – Вона, не дивлячись, різала хліб. – Він мав шанс ще тоді, коли Білий Дракон заправляв у нашому світі. Треба було вибачитись і заплатити, і…
– Коштів не знайшлося?
– Характер не дозволив. – Чаклунка відклала ніж і зняла з плити каструлю, що ще побулькувала. – Треба повторювати, щоб ти трималася подалі від Велна?
Учорашньої юшки вистачило на трьох, причому аристократику Мела віднесла їжу надвір. Він вразився настільки, що навіть не кричав і не кидався посудом. Я вважала це добрим знаком.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб», після закриття браузера.