Читати книгу - "На грані, Мері Горн"

- Я можу зробити те що потрібно і тут, - заспокоїла я хлопця, - А іще в мене дещо є. Я сама пекла, гарантую що не погані. Принаймні як сказала моя мама, не згорівши, - сказала я виймаючи сінабони.

Маряна посміхнулася.

- От і чудово, сідай з нами. Думаю ніхто не буде проти. Сідай біля Захара, там якраз є місце.

- Я спочатку візьму потрібні речі на горі.

Жінка посміхнулася.

- Ну або і так.

Я посміхнулася їй і забрала в кімнаті хлопця з стола крапельницю. Телефон стояв на тумбі і я на хвилину задумалася а тоді сама до себе посміхнулася. Ні, це взагалі неможливо.