Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

І тут пролунав голос професора Вірідіса:

— Що тут відбувається?

Його голос не був гучним, але кожне слово — ніби крижаний ніж.

— Бої на території академії суворо заборонені. І за них буде суворе покарання.

Вальгар метнувся до виправдань:

— Це все вони! Вони почали! Всі підтвердять! — він вказав на свою групку друзів.

Але Вірідіс лиш подивився на нього крізь окуляри:

— Я бачив усе з самого початку. І чудово знаю, хто почав. Вам доведеться відповісти. І за напад, і за брехню професору.

Він зробив паузу, а тоді додав:

— А тепер — усі по кімнатах.

Його тон не допускав заперечень.

***

Ерріс виглядала засмученою, і її голос був тихим:

— Вибач… Це, мабуть, через мене. Бо я проводжу з тобою багато часу.

Дарк лише скривився:

— Нісенітниця. Це все тому, що він — бридка людина. І тільки тому. Ти не зробила нічого поганого. І я не дозволю якомусь покидьку вирішувати, з ким мені можна спілкуватися, а з ким — ні.

Він обернувся до Ліанни:

— Дякую тобі.

Вона відповіла рівно:

— Це моя робота.

— І все ж, — м’яко сказав Дарк, — я вдячний за твою підтримку.

— Будь ласка, — коротко кивнула вона.

Ерріс насупилась:

— Стій… робота? Тобто ти щось на кшталт… особистого охоронця?

Ліанна на мить зам’ялась. В її очах майнула тривога — не варто було цього говорити. Але вона швидко взяла себе в руки.

— Не зовсім, — відповіла вона спокійно. — Скажімо так… Дарк — знатного роду. Але це — секрет. А я… я навчаюсь тут з інших причин. Та перед ним у мене борг. І тому я вважаю своїм обов’язком захищати його.

Вона імпровізувала, але звучала переконливо. Ерріс здивовано підняла брови, але промовчала.

***

Наступного дня на уроці з травознавства Вальгар не з’явився. Професор Вірідіс коротко пояснив:

— Його тимчасово відсторонено від занять у рамках дисциплінарного покарання.

Коли лекція закінчилась і студенти почали розходитись, Дарк підійшов до професора.

— Вибачте, професоре… Підкажіть, будь ласка, чи є можливість отримати алое? Для власного використання… Я просто намагаюсь вчитись і вдома теж.

Вірідіс примружився, вдивляючись у хлопця:

— Алое, кажеш? Воно не з небезпечних рослин, тому, в принципі, так — можливо. Але не за просто так.

Він перевів погляд на ряди рослин у оранжереї.

— Якщо хочеш саджанець, залишайся після уроків. Допоможеш мені з роботою: полив, пересадка, знищення шкідників… Роботи вистачає. Я часто прошу учнів допомогти — і це корисно для практики. Заодно отримаєш алое для власного використання.

Дарк кивнув, не вагаючись:

— Домовились. Я залишусь.

Під час обідньої перерви Дарк помітив Ліанну й Ерріс у їдальні. Вони сиділи за столом і жваво щось обговорювали. Судячи з усього, остання лекція в них була спільна. Дарк подумав, що вони, здається, непогано ладнають. Він підсів до них.

Меню сьогодні було доволі стандартне: гречка, тушковане мʼясо та салат.

— О, Дарк! — Ерріс помітила його й одразу підсіла ближче. — Які новини?

— Залишаюсь після лекцій допомогти в оранжереї, — відповів він.

Почувши це, Ерріс раптово підскочила.

— Ой, я згадала, в мене теж є справи! — і майже миттєво вибігла з їдальні.

Йдучи в напрямку оранжереї, вона щось тихенько бурмотіла собі під ніс:

— Я теж маю допомагати в оранжереї… Так, саме так. Я і Дарк — серед квітів… Це майже як побачення! О, ні, це ж неправильно. Великий маг і його учень. Але… хіба я можу пручатись, коли серце палає?..

Її настрій, однак, швидко змінився, коли вона зайшла до оранжереї після занять. Там було шестеро учнів і ціла купа роботи. Романтика швидко розтанула серед горщиків і багна.

Вона навіть хотіла попросити Дарка про допомогу, просто щоб бути ближче, але кожен горщик мав настільки детальні й зрозумілі інструкції, що вдавати, ніби вона щось не знає, було неможливо.

Повертаючись до кімнати, Ерріс почувалася роздратованою.

***

Прийшовши додому, Дарк обережно поклав відросток алое на стіл. Поруч — акуратно складена записка з інструкціями, написана чітким і трохи розмашистим почерком професора Вірідіса.

Розмноження відростками — найпростіший спосіб: