Читати книгу - "Тільки разом"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кет з образою поглянула на хлопця, проте нічого не відповіла. Урешті, Андре як завжди правий. Певно, її примітивний розум не може оцінити всієї величі друга, хоча вона і щиро його обожнює.
— Тут! — Леруа вказав рукою на бежевий двоповерховий будинок. — Пішли?
— Я тебе благаю, будь чемним і якомога нормальнішим! — зазирнула хлопцю в очі Кет.
— Перше я можу тобі пообіцяти, а ось друге від мене не залежить! — суворо відповів Андре й натиснув на кнопку дзвінка.
Почулися швидкі кроки, двері відчинилися й на порозі з’явилася висока сива жінка з чудернацькою зачіскою.
— Слухаю вас, мсьє! — крижаним тоном мовила жінка, дивлячись кудись поверх відвідувача.
— Доброго дня! Я до мсьє Мореля на одинадцяту.
— Так, мсьє! Прошу! — жінка жестом запросила Леруа до маленького передпокою й зачинила за ним двері. — Ось сюди!
Перед друзями відчинилися ще одні двері, і їхньому погляду відкрилася простора затемнена кімната із сірими стінами, у якій за масивним чорним столом сидів огрядний чоловік із червоним обличчям.
— Мсьє Морель, до вас пацієнт на одинадцяту! — промовила жінка й безшумно зникла.
— Доброго ранку, мсьє Морель! — привітно мовив Андре. — Куди можна сісти?
— Таааак! — стомлено й сердито видихнув лікар. — Підійди до мене!
Андре наблизився, стримано посміхаючись.
— Що таке? — бляклі сірі очі вп’ялися в юнака. — Що тебе веселить?
— Нічого, — посмішка миттєво згасла, і плечі Андре напружилися.
— Дай твою медичну карту! — наказав мсьє Морель.
Андре мовчки поклав перед лікарем грубий зошит. Чоловік переглянув останні записи і клацнув язиком.
— Іще щось маєш?
— Є записи мсьє Деказа.
— Деказ — ідіот! — вигукнув лікар.
— Але…
— Тшшш! — замахав опецькуватими руками мсьє Морель.
— Я певен…
— Тихо!
— Я…
— У тебе галюцинації?
— Ні.
— Як же ні, коли ти бачиш якусь дівку? Це правда?
— Так, але…
— Люди тебе дратують? Вони тобі неприємні?
— Більшість із них, та я…
— Ти рідко радієш і взагалі нечасто переживаєш сильні емоції?
— Можливо, але ж…
— У тебе є порушення сну?
— Так, але…
— У тебе бувають нічні жахіття або напади страху вдень?
— Інколи, проте…
— А мігрені?
— Часто, однак…
— Усе ясно! Курт Шнайдер і я кажемо тобі: хлопче, це — шизофренія.
— Шизофренія?! Що за маячня?! — обурився Андре. — Я вповні керую своєю свідомістю і своїм тілом! У мене відсутня кататонічна поведінка й негативні симптоми!
— Та невже? — криво посміхнувся мсьє Морель. — Якщо ти не хворий, то чому ж ти спілкуєшся з людиною, якої немає, а реальних людей уникаєш, чому ти вчиняєш істерики і сперечаєшся з досвідченим лікарем щодо розладів особистості?
— Бо я не з тих, із ким ви звикли спілкуватися!
— О, якраз із тих! — засміявся лікар, подаючи хлопцю рецепт.
— Нейролептики? — поглянув на папірець Леруа.
— Звичайно.
— Я не буду їх пити!
— Тоді я застосую електросудомну або інсулінокоматозну терапію.
— Та ви варвар! Нелюд!
— Я лікар!
— Це нічого не значить! Ви…
— Мовчати!
— Я вас…
— Це не ти мене, а я тебе, цуценя! — гаркнув Морель, встаючи з-за столу. — Іди додому і лікуйся, доки ще не все втрачено!
— Так, іще не все втрачено! — труснув кучерями Андре. — Ми ще повоюємо! — і вийшов з кабінету.
Кет наздогнала друга лише на вулиці.
— Любий, що за поведінка?!
— Він невіглас, схильний до насильства! Чому я повинен мовчки слухати його маячню?!
— Стережися його, Андре! Чуєш?! Прошу тебе — не повертайся в погорді до нього спиною! Він як злий собака — він нападе, коли ти відвернешся!
— Він не дотягнеться до горлянки! — посміхнувся хлопець. — Його максимум — мої литки.
— Андре, ти недооцінюєш силу мізерних створінь! Бактерія може вбити слона, бо вона породжує хворобу всередині його тіла! Помилка багатьох дуже розумних людей у тому, що вони не бояться дурнів. А їх треба боятися, Андре! Особливо тих дурнів, які впевнені у своєму розумі. Якщо вони мають владу, вони знищать усіх, хто самим фактом свого існування принижує їх! Стережися, Андре, — дурні ніколи не поступаються перед здоровим глуздом, дурні нелогічні, дурні просто не знають, що існують межі! Кожна геніальна людина, якщо вона не бреше, приречена на невдачу. На соціальну смерть.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тільки разом», після закриття браузера.